Рублевые вклады с повышенной ставкой: как новым клиентам получить максимальный доход 
Scotland, UK, Шотла́ндия 
Новый интересный фильм 2025 года 
Без названия 
Исландия-тринити. Тьёрсардалур. Радуги Хайфосса 
Обрезка осенью — шпаргалка для садовода: деревья и кустарники, которые можно и 
Летний концерт на центральной площади 
С первым лучом солнца пришлось в ЖЖ умножить на ноль черную порнуху "Хроники 
Грегори "Грейви" Кокер. "Смерть поджидает в темноте".
25.08.2019 —
Основная ценность
"Давно не було таких теплих маршів"
trim_c — 25.08.2019
Люди, що прийшли подякувати військовим та ветеранам, дарували їм квіти, приносили воду та скандували: "Герої!"
Збір у парку Шевченка деякі підрозділи оголошують ще на дев’яту ранку: потрібно встигнути знайти побратимів, поки не почнуться перебої зв’язку через величезну кількість людей, щоб мати час з усіма привітатися, обійнятися та наговоритися. Формуватися ж колони починають лише близько 11 години. Источник: https://censor.net.ua/r3144578
За задумом організаторів, велика група матерів та інших родичів загиблих на Донбасі воїнів із портретами захисників у руках має йти на самому початку колони. Однак нерідко матері загиблих приєднуються безпосередньо до "коробочок" підрозділів, у яких служили герої, вирішують йти разом із побратимами своїх близьких. Але і без урахування цивільного одягу родичів загиблих військові колони виходять доволі різномастими. Можна тут побачити і парадну форму ЗСУ, і польовий піксель, і популярний серед добровольців мультикам, і чорні або білі футболки із назвами підрозділів. Хто прийшов на ходу із нагородами, хто - без. Хто у береті, хто у бейсболці, а хто у бандані. Але роблячи колони менш "прилизаними", зовсім не схожими на колони військовослужбовців під час офіційних парадів, це, водночас, робить їх і набагато живішими, реальнішими. Здається, ось-ось з-за рогу винирне побитий фронтовий "течик" або наспіх розмальований фарбою з балончиків джип - одним словом, якась проста "техніка", яка так само, як і ці трохи різнокольорові лави, дійсно відповідатиме реаліям українського фронту…
Щонайменше годину стрій "вибудовується", вирівнюється, шикується. "У ряд по чотири!", - лунає то тут, то там. "…По шість!", - трохи згодом. "…По дванадцять!" - зрештою, з’ясовується ближче до початку ходи. Втім, ані це, ані щохвилинні прохання відступити на три кроки назад, на два кроки вперед чи на десять кроків вліво - не те, чим можливо хоч трохи здивувати людину з досвідом військової служби. Хоча це, звісно, не найприємніший спосіб провести час. "Якщо з'явиться бажання повернутися на контракт - треба буде просто знову сходити на будь-який марш…", - сміється ветеран з 54-ї ОМБр, вчергове рахуючи власні кроки.
Після тривалих рівнянь всі нарешті рушають у бік Майдану. По всьому шляху Маршу захисників вздовж дороги стоять люди - у вишиванках, з дітьми, прапорами та квітами. У деяких жінок на очах сльози. "Дякуємо! Дякуємо! Ге-ро-ї! Дякуємо!" - безперервно скандує натовп. "Але це насправді дуже приємно…", - зворушено каже боєць, який 15 хвилин тому іронізував щодо перспективи нового контракту.
Учасників маршу, за різними оцінками, від 10 до 15 тисяч.
На вулиці сонячно та доволі спекотно. Особливо це відчувається, коли крокуєш у формі. Чи не кожні 50 метрів хтось з киян, що прийшли подякувати бійцям, підбігає до військових, щоб роздати їм холодну воду у пляшках. Не відмовляється ніхто. І тут вже настає черга бійців усміхатися та дякувати.
На багато метрів вздовж Хрещатика розкладені великі листи паперу - на них малюють діти - українські прапори, калину, тризуби та просто все, що заманеться.
"Давно не було таких теплих маршів", - усміхається дівчина з 93-ї. І має вона на увазі зовсім не літню погоду. Хтось, навпаки, сумує. "…Піду я, мабуть, тепер у 72-гу, - гарячкує бородатий чоловік з яскраво-зеленими очима. Він воює з літа 2014 року, але тепер - кілька тижнів як звільнився з армії. Ще кілька днів тому планував залишатися вдома, звикнути до "гражданки", мріяв створити родину, однак після маршу емоції беруть своє. - Піду…". Але поки що - йде не у військкомат, а кудись із побратимами, які, наперебій щось весело розповідаючи, тягнуть його у метро.
Источник: ЦЕНЗОР
Ось у цьому пункті Зеленський програв беззастережно.
Неможливо завжди подобатися усім, інколи треб робити твердий вибір. Нам агання всидіти на усіх стільцях одразу виявилося помилкою.
Проте це безумовна дрібнота у порінянні із тим. які помилки на нього чекають у найближчому майбунтньому. При тому, що яких би зусиль він не докладав, але уникнути помилок - і до того ж вагомих помилок - найближчі два місяці йому ніяк не вдасться.
Це і є важкий шлях до пізнання
Сохранено
|
|
</> |
"Давно не було таких теплих маршів"
Оставить комментарий
Популярные посты:
Предыдущие записи блогера :
24.08.2019 —
За 6 минут!
23.08.2019 —
Министра - в секртари
23.08.2019 —
"Котлета по-киевски" - детали истории
22.08.2019 —
"Семерка", что не станет "восьмеркой"
22.08.2019 —
Официальная дезинформация
21.08.2019 —
Европа нас ждет
20.08.2019 —
Иловайский котел, пять лет спустя
Архив записей в блогах:
Наша история полна загадок. Я много раз писал о поездке советского руководства, во главе с Иосифом Виссарионовичем Сталиным, на Тегеранскую конференцию в 1943 году. Конечно, меня, как человека много лет увлекающегося и пишущего об истории железных дорог, прежде всего интересовала ...
или Как мы с Олей асилили АхиллаВидит бог, сидела я позавчера вечером тихо-мирно, ...
Я получила письмо и, с разрешения папы-автора, выкладываю его на обсуждение. В тексте есть акцент на то, что это была семья кавказской национальности, но, судя по моему опыту, и русские встречаются не менее озверевшими. Что это? Стресс нашей безумной жизни так влияет на мозги людей? - З ...
Есть такое заблуждение, что жизнь раньше была безопаснее и спокойнее. Разумеется, это всего лишь заблуждение. Каждый исторический период может похвастаться целым набором странных общественных привычек, традиций и убеждений. Некоторые из них – действительно полезны по меркам того времени , ...
Если вы читали мой прошлый пост ( Это ж как нужно любить Крым, чтобы всё это терпеть ), то знаете какой ад творился на трассе М4 Дон два года назад. В этом году я снова решил повторить и отправился на полуостров на машине. Помню как тогда люди по два часа стояли перед каждым ...
