В Петербурге включили тепло :) 
Вдоль Ленинградского шоссе. 13-10-2023 
Ежедневный дайджест марафона #веснаестьвесна — 12 апреля 
Новгородская практика судопроизводства XVI - начала XVII в. 
Интрига закручивается 
С Праздником! Космос - наш! 
Рисунки от искусственного интеллекта 
Иностранцы и их зарубежные доходы: что дальше?
15.05.2021 —
Война в Израиле
Из литературного архива. Василь Стефаник.
trim_c — 15.05.2021
Новина
У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми. Ніхто за нього не знав, як він жиє, що діє, хіба найближчі сусіди. Оповідали вони, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті, а зимував разом із дівчатами на печі.
А тепер усе село про нього заговорило.
То прийшов він вечором додому та й застав дівчата на печі.
— Дєдю, ми хочемо їсти, — сказала старша, Гандзуня.
— То їжте мене, а що ж я дам вам їсти? Аді, є хліб, та й начинєйтеси!
Та й дав їм кусень хліба, а вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба заходилися.
— Начинила вас та й лишила на мою голову, бодай ї земля вікінула! А чума десь ходить, бодай голову зломила, а до вас не поверне. Цеї хати і чума збояла би си!
Дівчата не слухали татової бесіди, бо таке було щоднини і щогодини, і вони привикли. Їли хліб на печі, і дивитися на них було страшно і жаль. Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір'я. Та й тепер, як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають.
Гриць глянув на них із лави і погадав: "Мерці" — і напудився так, що аж його піт обсипав. Чогось йому так стало, як коли би йому хто тяжкий камінь поклав на груди. Дівчата глемедали хліб, а він припав до землі і молився, але щось його тягнуло все глядіти на них і гадати: "Мерці!"
Через кілька день Гриць боявся сидіти в хаті, все ходив по сусідах, а вони казали, що він дуже журився. Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди.
Одного вечора прийшов Гриць до хати, зварив дітям бараболі, посолив та й кинув на піч, аби їли. Як попоїли, то він сказав:
— Злізайте з печі та підемо десь у гості.
Дівчата злізли з печі. Гриць натягнув на них драночки, взяв меншу, Доцьку, на руки, а Гандзуню за руку та й вийшов із ними. Йшов довго лугами та став на горі. У місячнім світлі розстелилася на долині ріка, як велика струя живого срібла. Гриць здригнувся, бо блискуча ріка заморозила його, а той камінь на грудях став іще тяжчий. Задихався і ледви міг нести маленьку Доцьку.
Спускалися в долину до ріки. Гриць стреготав зубами, аж гомін лугом розходився, і чув на грудях довгий огневий пас, що його пік у серце і в голову. Над самою рікою не міг поволі йти, але побіг і лишив Гандзуню. Вона бігла за ним. Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду.
Йому стало легше, і він заговорив скоро:
— Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані ніц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницу!
Коло нього стояла Гандзуня і говорила так само скоро:
— Дєдику, не топіть мене, не топіть, не топіть!
— Та як си просиш, то не буду, але тобі би ліпше, а мені однако пацити, ци за одну, ци за дві. Будеш бідити змалку, а потім підеш у мамки жидам та й знов меш бідити. Як собі хочеш.
— Не топіть мене, не топіть!..
— Ні, ні, не буду, але Доці вже ліпше буде, як тобі. То вертайси до села, а я йду мелдуватиси. Аді, оцев стежечков йди, геть, геть аж угору, а там прийдеш до першої хати, та й увійди, та й кажи, що так і так, дєдя хотіли мене утопити, але я си віпросила та й прийшла, аби-сте мене переночували. А завтра, кажи, може би, ви мене де наймили до дитини бавити. Гай, іди, бо то ніч.
І Гандзуня пішла.
— Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як ті пес надибає, та й роздере, а з бучком май безпечніше.
Гандзя взяла бучок і пішла лугами.
Гриць закочував штани, аби перейти ріку, бо туда була дорога до міста. Вступив уже у воду по кістки та й задеревів.
— Мнєоца і сина і світого духа амінь. Очинаш іжи єс на небесі і на землі...
Вернувся і пішов до моста.
Лан
Довгий такий та широкий дуже, що оком зіздріти не мож. Пливе у вітрі, в сонцю потапає. Людські ниви заливає. Як широкий, довгий невід. Виловить нивки, як дрібоньку рибу. Отой лан.
Зісхле бадилля бараболі шелестить на нім. Під корчем мала дитина. І хліб ще, і огірок та й мисчина. Чорний сверщок дотулився ніжки та й утік. Зелений коваль держиться по́далеки. Мідяна жужелиця борзенько оббігає дитину. А воно плаче за шелестом бадилля. Та й звернулося і впало. Впало ротом до корча. Б'є ніжками, дуже пручаєся і поволеньки синіє.
А посеред розкопаних корчів спить мама. Як рана ноги, бо покалічені, посічені, поорані. Прив'язана чорним волоссєм до чорної землі, як камінь. Сонце радо би цілу міць свою на єї лици покласти. Не може єї підвести та й за хмару заходить.
Чорний ворон знявся, облітає та й кранче.
Врешті зірвалася. Наслухає, наслухає.
— О то, я! Коло роботи спати!
Взяла рискаль і копає, раз попри раз корчі розриває.
— Добре, шо спит. Така мука, така мука єму, та й мині з ним. А заробити траба, бо в зимі ніхто не даст.
Нагнулася та й копає, борзо, хутко. А той корчь обминає. Кілько спокою доки спить...
Сохранено
|
|
</> |
Из литературного архива. Василь Стефаник.
Оставить комментарий
Популярные посты:
Предыдущие записи блогера :
12.05.2021 —
Ахметов под нажимом Зеленского
12.05.2021 —
Кейс Медведчука. Лещенко вышел из поста
12.05.2021 —
Казанский стрелок - гипотеза истоков
12.05.2021 —
Медвечуку объявили подозрение
11.05.2021 —
Поражение справедливости
11.05.2021 —
Хроники вируса. Грустные радости
Архив записей в блогах:
Очередная статья в "Известиях" посвящена преимуществам нападения перед обороной -- в том числе и применительно к 1941.06.22.Мой исходный текст воспроизведен почти полностью, с тремя исключениями. За словами "Готовый окоп или ДОТ на новое место не ...
Как известно зимбабвийские доллары почти ничего не стоят и местные жители для торговли используют американские. Купюры переходят из рук в руки до тех пор пока не… завоняют настолько, что их никто не хочет принимать. А воняют они потому, что ...
Вчера по музлитературе начала с пятиклашками тему "В. А. Моцарт". Чтобы немного показать им образно-интонационный строй его музыки, поставила некоторые фрагменты и сыграла кусочек второй части фортепианного концерта № 23. Дети слушали, ...
Слова, вынесенные в название поста, я услышал от дальнего родственника, генерала в отставке. Он сокрушался, что вооруженные силы России на 95% состоят из боевой техники, выпущенной до 1990 года и что если не можем создать современную боеспособную армию, то вполне осилим создание музеев бое ...
Кто из товарищей функциональных программистов может внятно, на примерах рассказать, в чём суть концепции Continuations (не самого функционального программирования)? Есть ли случаи, когда решение через это дело (как оно переводится правильно, кстати?) ...
