Хозяйственные укры

Кримську атомну електростанцію будували з 1975 до 1989 року, і, закопавши в неї купу металу, бетону і грошей, з різних дивних причин не добудували.

Тепер станція в занепаді, і ось вже третій десяток років її пиляють на метал. На те, що лишилося, можна глянути на екскурсії. За 50 гривень з носа охоронець поводить вас по будівлі реакторного залу.

1. Будівля реакторного залу енергоблоку №1 – найбільш ефектна будівля станції, туди і водять екскурсії. Будівля висотою поверхів у 16, висота з куполом – 68 метрів


2. Залазимо у будівлю через велику круглу дірку


3. Всередині безліч між собою схожих коридорів. Дірки в стінах – для різноманітних комунікацій


4. Велика шахта вантажного ліфта


5. Піднімаємося сходами. Краще зі своїм ліхтариком, бо одного ліхтарика у охоронця на всіх не вистачить


6. В будівлі стоїть шум – щось ріжуть на метал


7. Через дерев'яний місток входимо у гермозону


8. Гермозона обмежена величезною циліндричною стіною діаметром 40 метрів


9. У центрі гермозони – місце для втановлення реактора


10. Сюди мав вставлятися реактор ВВЕР-1000. В Україні більшість реакторів саме цієї моделі.


11. Однак реактор так і не вставили, і він вже розпиляний


12. Навколо валяються циркуляційні насоси першого контуру. Перший контур реактора весь знаходиться у гермозоні.


13. Для маштабу. Трохи дорогоцінного металу від насосу вже відрізали


14. Гермозона так і не була накрита зверху, ковпак вже порізали


15.


16. Великі шафи для електроніки


17. Ще насос валяється


18. Виходимо з гермозони, піднімаємось вище. Знову шахта ліфта


19.


20.


21.


22. Які маштаби!


23.


24.


25. Дірки для другого контуру: через них мали йти парові труби з гермозони у машинний зал


26. Ось на рожевому фоні, над руїнами машинного залу видно ці дірки


27. Гермозона ззовні


28. Перескакуючи перешкоди, виходимо на дах


29.


30. Вид на південь. Знизу видно рештки машинного залу. Десь в них проводились казантипські дискотеки. Ближче до горизонту напівпересохле Акташське озеро


31. Вид на захід. Залишки машинного залу енергоблоку №2, також видно пусте місце для реакторного залу енергоблоку №2.


32. Вид на північ. До приміщень ліворуч від реакторного залу вела естакада-галерея


33. Але вже галереї немає, будівлю дорозбирають. Знизу живуть коні.


34. Вид на схід. Ліворуч видно 6 охолоджувальних басейнів, праворуч – побутові приміщення. За горою ліворуч розкинулося місто енергетиків Щолкіне


35. Дірки в даху


36. Верх гермозони


37.


38. Раніше тут проводились якісь квести


На цьому годинна екскурсія закінчується.

39. Крім енергоблоку ходити по станції можна вільно. На території є адміністративні приміщення


40. І не особливо цікава промзона


41. На заході Акташського озера ще є вітряки. Дуже старі


42. І сучасні


43. Стоїть це розвалля Кримської АЕС пам'ятником самі придумайте чому і просто чекає на порізку. А 11-тисячне місто атомщиків Щолкіне живе хіба за рахунок пляжників, яких тут влітку немало, адже поряд Азовське море..


Руїни станції цікаві і варті відвідування. Бажаючим варто поспішати: з кожним роком цікавинок лишається все менше.
Фото станом на серпень 2013.
Кінець.