Чорногорія 2: Котор (Kotor) - Пераст (Perast) - Светі-Стефан (Sveti Stefan) -

taras_palkov — 20.09.2021

Продовжимо прогулянку Чорногорією й її цікавими місцями на Адріатичному (Ядранському) узбережжі.


Минулого разу я закінчив пост деякими експонтами з собору у Которі. Тепер же піднімемося сходами до Каплиці релікварію та на галерею собору. Capella Reliquiarium, де з 1413 року зберігаються цінні реліквії, в. ч. мощі св. Трифона.



Каплиця закрита від людей залізна решіткою, виготовленою в Венеції в 17 столітті. Її ж прикрашає вражаюче дерев'яне розп'яття з 13 століття. Біля підніжжя Розп'яття - ікона тієї самої Gospe od Zdravlja з срібним обрамленням з 16 століття.



За срібними шатами самої ікони практично не видно.



Щоб оглянути детально інтер’єр цієї каплиці рекомендую заглянути сюди - https://zalgalina.livejournal.com/59100.html. Я ж продовжу оглядинами галереї. Тут можна побачити мармуровий саркофаг, який доставив мощі св. Трифона в Котор.



Збірка Православних ікон.



А це вже західний образ. Цікавий він тим, що тут і маленький Ісусик і Діва Марії моляться.



"Чорний домінканець". Очевидно від кіптяви))



Після оглядин Собору трохи прогулявся вуличками Старого міста, але небагато, бо після підйому до фортеці Сан-Джованні був вже добряче втомленим.



Венеційський лев однієї з брам міста.



Головне, що мав тут на меті, це відвідати основні храми Котора. З них насамперед треба відзначити церкву св. Луки, зовнішній вигляд якої поєднує в собі риси як романської, так і візантійської архітектури.



Побудований цей храм був в 1195 році на кошти багатого городянина - князя Мауро Кацафрангі. Цей історичний факт можна прочитати на табличці в західній частині фасаду. У 1657 році прийшла пора змін. У Которі з'явилися православні біженці з долини Грбаль (місцевість в районі міста Будва ), які рятувалися від турецьких завойовників під час Кандійської війни між Османською імперією та Венеціанською республікою. Саме в цій церкві Венеціанська адміністрація міста дозволила новим поселенцям проводити свої православні богослужіння і обряди і дозволила, як пишуть, встановити всередині храму другий вівтар.Чи може все таки іконостас?



Протягом наступних 150 років в храмі одночасно велися як православні, так і католицькі богослужіння, поки в Которі не розпочалася французька окупація і церква повністю відійшла православним прихожанам. У наш час церква Св. Луки є православним храмом.



Поруч з церквою св. Луки розташована вже не раз згадана в минулому пості велична православна церква Святого Миколая.
Споруджена вона була лише на почтаку 20 ст. на місці згорілого бенедектинського костелу.
Дивно було бачити на фасаді церкви себський, а не чорногорський прапор. Чорногорців, як напишу в наступному пості, це добряче напружує.



Інтер'єр церкви св. Миколая малоцікавий. Чого не скажеш про оздоблення інтер'єру іншої святині - церкви Святої Клари. Зовні ця церква малопримітна, а от зайшовши всередину розумієш, що тут можна побачити один з найкрасивіших сакральних інтер'єрів чорногорського узбережжя.



Усередині храму розташовується розкішний мармуровий вівтар  виконаний в стилі бароко відомим скульптором Франческо Кабіанцою. В центральному вівтарі Кабіанка і його помічники вирізьбили  37 фігур. З них 5 - статуї великого розміру, ще 12 - великі фігури ангелів, а решта 20 - маленькі ангельські голівки. У нижній частині вівтаря по обидва боки від табернакулуму встановлені дві великі фігури: ліворуч - святого Франциска, праворуч - Святої Клари, в честь якої освячено церкву.



Ікона головного вівтаря. Щоб не казали, що у католицьких храмах почитання ікон відбулося лише у 20 ст.)



І ще на закінчення розповіді про Котор фото з видом на Боко-Которську затоку від церкви Gospe od Zdravlja.



Підйом до фортеці Сан-Джовані зайняв у мене багато часу, тому Будву я в той день вже не встиг подивитисся. Лише сфотогрфувати її через вікно автобуса до Цетінє).





А другий день почався у мене знову з Боко-Которської затоки - з міста Пераст.



Пераст - одне з найкрасивіших міст Чорногорії. Майже сі туристи прагнуть побачити красу цього хоч і маленького, але дуже привабливого містечка. Від імпровізаної зупинки автобуса спускаюся униз в місто. Дорога веде до найвідомішої пам’ятки міста - церкви св. Миколая. (1616 р.) з височеною дзвіниця. Висота кампанілли становить 55 метрів.



На бічному фасаді храму барельєф з імператором Австро-Угорської імперії Францом Йосипом І. Напевно монарх був тут раніше. До речі, три дні перед моїми відвідинами Перасту, саме була 191-а річниця з дня народження імператора.



Тепер зайдемо всередину. Мені в цей день пощастило. Через 10 хвилин саме розпочалася недільна Меса. 8-9% мешканців Перасту це хорвати. І, очевидно, римо-католики.



А відразу після Богослужіння відчинили вхід на дзвіницю, з якої ж відкриваються пречудові види на Которську затоку.
Це найбільший затока у всій Адріатиці давним-давно утворилася зі зруйнованого річкового каньйону, який пішов під воду в результаті тектонічних процесів. Насправді затока - це ідеться в давнину під воду річковий каньйон, завдяки чому в тут досить глибоко, а дно біля берега різко йде вниз. Велика глибина і відсутність постійних течій роблять бухту надзвичайно зручною гаванню для судноплавства - ще в давнину місцеві поселення жили в основному морським промислом, а сьогодні в бухті знаходиться декілька пасажирських і вантажних портів.



З дзвіниці добре проглядаються, два маленьких острова, що відносяться до міста. Острови Святого Георгія і Госпа од Шкрпела є пам'ятками Пераста.



Кожні 10-15 хвилин з набережної на острови відправляються екскурсійні катери. На цих островах я вже бува у 2003 році, але гріх було не скористатися цим ще раз.
Вид на Пераст з катера.



На острові Святого Георгія знаходиться бенедиктинське абатство. Це закритий чоловічий монастир. Також цей острів називають островом мертвих. Напевно через це, що тут знаходиться цвинтар для мешканців Пераста.



Поруч з ним, в 115-ти метрах розташований рукотворний острів Госпа од Шкрпела, що в перекладі означає Мадонна на Рифі або Божа Матір на Скелі.



Відразу на рифі було споруджено щось на зразок невеликої православної каплиці. Протягом двох столітть день за днем моряки своїми руками будували поверх рифу острів. Вони затоплювали навколо нього піратські і власні кораблі, які вийшли з ладу, а для того, щоб вони щільно сідали на дно, в них попередньо вантажили каміння. За негласним законом, всі судна, які проходили повз риф, повинні були кидати в воду біля підняжжя камені, щоб створити площу, достатню для побудови храму. Ця традиція збереглася до наших днів. Кожен рік 22 липня жителі Пераста прикрашають свої човни і відправляються на них до острова, щоб кинути до його основи кілька каменів. Яскрава хода отримала статус одного з важливих міських свят і красиву назву - Фашинада. Ця проста і вже ритуальна дія зміцнює острів, захищаючи його від розмивання.



Церква Богородиці була остаточно зведена в 1630 році. Вважається, що церква допомагає морякам в небезпечних плаваннях. На жаль, після сильного землетрусу в 1667 році церкву довелося реконструювати, і, в 1722 році вона з'явилася в остаточному вигляді.



Одна з головних прикрас храму з'явилася тут в 1796 році. Скульптор із Генуї Антоніо Капелано виготовив вівтар з 4-х порід мармуру.



На нього встановили ікону Богоматері, яка була написана художником Ловро Добришевичем в середині XV століття. На стінах храму також можна побачити вмонтовані тисячі пластин зі срібла, бронзи і золота, які в різні роки були пожертвувані городянами Пераста і мореплавцями.



Поруч з храмом можна побачити такий ось незвичний стіл. Називається він Столом Примирення, бо навколо нього місцеві мешканці вирішували усі спірні питання. Лише стояв він не на подвір’ї, а в Залі Примирення, що знаходився поруч з церквою.



А тепер перенесемося з Которської затоки на південь до Будванскої рів’єри й розташованого на ній невеликого селище Свєті Стефан, що вважається візитною карткою Чорногорії. Особливість поселення чудовий, вкритий кам’яницями з червоною черепицею, острів, що з'єднаний з берегом вузьким перешийком з намитого шарами гравію.



У наш час фортеця є єдиним в світі містом-готелем класу люкс. Притому острів найчастіше закритий для туристів. Тому знаменитості зможуть відпочити від пильних поглядів роззяв і спалахів фотокамер журналістів. Загалом на острові 80 будівель, 50 з них - вілли. Тут же знаходиться найдорожчий готель Адріатики, іменований "21". Щоб оселитися на віллі, вам доведеться взяти участь в аукціоні, який і визначає вартість проживання.



А розпочалась «дільче віта» на острові з 50-тих років минулого століття. Тоді Югославський уряд вирішив з рибальського селища зробити люксовий готель виселили при цьому місцевих жителів на материкову частину. Головним піар-менеджером чорногорського курорту на острові став сам лідер тодішньої Юггославії – Йосиф Броз Тіто. Завдяки йому голлівудські актори, спортсмени та королівські особи зліталися в Чорногорію на острів Святий Стефан, як бджоли на мед! Для тих хто хоче детально познайомитися з зірковою історією острова, побачити острів Святий Стефана зсередини, раджу заглянути сюди -
https://sasha0404.me/svyatoj-stefan-v-chernogorii-ekskursiya-po-ostrovu-otelyu/
А я ж переміщуся на пляж, що ліворуч від перешийка, щоб зробити ще кілька гарних фото, а також скупатися. Тут собі пригадав, що вода в Адріатичному морі дуже солена).



Це були мої єдині купання з 4 дні. Але, як на мене, то досить. Людей тут забагато, пляж з камінням. Підніматися і спускатися до моря треба різко уверх або униз. З дітьми я би тут не відпочивав. Тим більше за великі грощі. Адже Светі-Стефан дорогий навіть якщо ви живете не острові, а у самому поселенні.



І на завершення посту прогулянка Будвою - головниим курортом Чорногорії. На жаль, з 2003 року в Будві багато чого змінилося не в кращу сторону: суцільна багатоповерхова забудова, майже відсутність зелені, ще навіть більші натовпи людей на і так невеличких пляжах.



Але старе місто збереглось без змін.



Старе місто невелике, обійти його можна за півгодини. У ньому багато кафе, сувенірних магазинів. Варто відвідати католицьку церкву Св. Івана з дзвіницею (на фото праворуч) і православну церкви Св Трійці (на фото ліворуч) .



Іконостас у православній церкві.



Також цікаві фортечні стіни й Цитадель, куди вхід тепер платний.



В цитаделі є невеличкий музей-бібліотека



та оглядовий майданчик з панорамою Будви.



Вдалині - острів Святого Миколая. До нього теж можна добратися на катері.



Є в цитаделі  ще кафе-ресторан. Відвідувач у ньому чомусь не було.



Вид з цитаделі на північну частину набережною Будви. Зараз ми нею пройдемося до пляжу Могрен.



Біля міських мурів примостилася невеличка церкв св. Сави.



Тепер зворотнє фото від скель на набережній на Старе місто.





Статуя гімнастки або балерини, що чекає моряка. За місцевою легендою, колись у Будві дійсно жила дівчина, яка чекала повернення свого будь-якому з довгого плавання, і кожен день виходила на берег.
Я довго чекав, що будваньска гімнатска залишиться самою. Але блондинка, що на фото після власної фотосесії притягнула до пам'ятника з тією ж метою ще двох своїх дітей).



Острів св. Миколая.



Пляж Могрен - найпопулярніший, дрібногалечний і в пішій доступності пляж в Будві. Доріжка йде від гімнастки уздовж моря, пляж розділений на 2 частини, але в скелі є прохід. Влітку будуть лежаки-парасольки за гроші і частина безкоштовного пляжу, для  хто з рушниками.
Далі поперемінно буду фото дороги зі скелями до пляжу і панорами Старого міста. Сам пляж показувати не буду, бо нічого там особливо цікавого немає.















На зворотньому шляху балерина вже була одною.



Дякую за увагу!

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив