Ґава-вискочень

petro_gulak — 06.12.2025

У книзі Стівена Грінблатта про Шекспіра (яка невдовзі вийде в «Основах» у перекладі Ярослави Стріхи) чимало не дуже доказових припущень, але одне з них мені сподобалося.

Одразу після смерті драматурга Роберта Ґріна (1558–1592) вийшла друком його книжка «На гріш мудрості, придбаної за мільйон каяття», відома передовсім тим, що він там люто наїжджає на Шекспіра: «an upstart Crow, beautified with our feathers…» (звідси й назва сіткома «Upstart Crow», який я ще раз всіляко рекомендую). Власне, цей «Гріш…» — один із залізобетонних аргументів на користь того, що Стратфордський Бард і справді був автором своїх п’єс.

Ґрін-то помер, пише Ґрінблат, але Шекспір не забув. І в «Гамлеті» принц пише Офелії: «To the celestial and my soul’s idol, the most beautified Ophelia», — а Полоній коментує: «That’s an ill phrase, a vile phrase; ‘beautified’ is a vile phrase». (У перекладі Старицького: «“Ідолові неба і моєї душі, принадливій панні Офелії” — поганий вираз, скверний: “принадливій панні”, — паскудний вираз».)

Паскудний вираз, пане Ґрін, де б ви не були…

(Тут, звісно, треба подивитися, чи немає цього «beautified», наприклад, у Марло… — є, звісно, в «Тамерлані»… — і тоді це виходить anxiety of influence, а не помста Ґріну — але хай розбираються шекспіро- й грінблаттознавці.)

Оставить комментарий

Популярные посты:

verus

УЗИ простаты и ПСА - в чем разница и зачем нужны оба метода

• Ранее
• Архив