Дніпропетровськ

ukraine_russia — 09.03.2010 Ось тут шановне панство влаштувало дискусії з приводу місць (і міст), де не треба бувати. Здуру підписавшись на каменти, я з превеликом подивом виявив, що до чорного списку потрапило хороше місто Дніпропетровськ. Що ж, дякую дискутантам за те, що спонукали мене до невеличкого фотозвіту, й, сподіваюсь, він якщо й не виб'є Дніпропетровськ зі списку, то бодай посуне на кілька позицій. :)


Зазвичай починають з вокзалу, але порушу традицію. Маю на те серйозну причину - люблю мости. Подивіться на це чудо! Й майте на увазі, що Дніпро тут значно ширший, аніж у Києві, Черкасах або й Кременчуці. Трохи далі буде й денний вигляд цього мосту.



Цей загадковий об'єкт - модель земної кулі, виготовлена з товстих скляник пластинок. На місці прототипу я б образився й натякнув, що оригінал кращий. Але й модель непогана вийшла, судячи з кількості бажаючих сфотографуватися. Ледь розігнав. :)



З газом тут важкувати (ууу, кляті москалі!), бачте, на чому доводиться готувати:



Натомість з нічними краєвидами справи непогані:



Але вранішні, звісно, кращі:





Не скажу за все місто, але набережня дуже гарна.
Багато зелені:



Підкреслено скіфське минуле:



й козацьке не забуте. Причому якщо персонажі на попередньому фото анонімні, то хто ж не знає Козака Мамая!



Й видно, що місто стоїть на міцному підгрунті. На граніті! Й сподіваюсь, ще довго стоятиме.



Чим архітектори й користуються. На київських схилах такі вежі, мабуть, не варто ставити:



Поглянули вгору, тепер давайте поглянемо вниз. Той самий граніт, й та сама скляна земна куля, а на обрії - Монастирський острів. Ще у часи Київської русі там зупинялися на відпочинок княжі дружини. Мабуть не лише княжі, й не лише дружини, бо на місця ватажка банди я б теж там розташувався. Звісно, подбавши про необхідну кількість човнів на випадок... е-е-е... екстреної евакуації. :)



Сподіваюсь, усі згодні, що Землю піднесено на достатню висоту?



А де висота - там, як відомо, і краєвид:



Ось такий химерний місток ніби виростає безпосередньо з граніту:



й веде на острів:



На жаль, дурнуватий флешмоб й заразом кошмар комунальників у вигляді замків із викинутими ключами дістався й сюди:



Але тут ще для різноманітності чіпляють й пронизані коханням серця:



Чи, може, це не серце? Які є версії? :)



Сусідній міст. Теж гарний, чи не так?



На Монастирському острові стоїть ось такий неканонічний Шевченко. Поставлено його було у шестидесятих, й на п'єдесталі вже з'явилася тріщина. Сподіваюсь, до такого неподобства, як з пам'ятником засновникам Києва справа не дійде.



А праворуч від нього - Дніпро. Приблизно в таких же місцях я виріс, й набрався в Дніпра сили й завзяття. Дякую тобі, батьку-Дніпре!



Є легенда, що саме в цьому місці ще напочатку першого тисячоліття вже стояв монастир, і що тут молився Андрій Первозваний на шляху до Києва, але не певен, що цим переказам можна вірити. Зараз тут невеличка ошатна церква, а біля неї ось такі ліхтарі та дзвіничка:



Якщо вийти з острова й рушити не набережній, а прямо, то потрапимо до міського парку. Імені, звічно, Шевченка. Дерева тут могутні. Естрада (на фото її дах) - теж. Гучномовці, на жаль теж - там якраз чи то репетирували, чи то репетували :) якісь аматори.



А майже одразу по виходу з парку бажано не проминути будинок-музей Яворницького.



Всередині де збережено, а де й відновлено обстановку часів життя Дмитра Івановича.



Зловживати фотографіями не буду, повірте, "вживу" старовинні меблі, гасові лампи, бюро та секретери створюють значно серйозніше враження, аніж їхнє бліде віддзеркалення на моніторі. Працівники музею люблять свою роботу... хто б ще сидів тут за музейну зарплатню? Але суджу не лише за цією ознакою. Розговорився з одним дядьком про Шаповала (хто не читав його книжку про Яворницького - рекомендую), й з великим подивом взнав, що є версія, нібито Шаповал у тридцятих роках повів себе щодо Дмитра Івановича, як би це поделікатніше, не зовсім морально. Що ж, рано чи пізно правда спливає й архвіви відкриваються або цифруються. Подивимось.
У будь-якому випадку Дмитро Іванович заслуговує на пам'ятник. Як на мене, то ця фігура чудово передає й захопленість шановного академіка козацтвом, й титанічну його працю у цьому напрямку, й тяжкі поневіряння у ненайкращі часи.
Стоїть пам'ятник якраз біля музею, але не сподівайтесь. Фотозвіт по цьому музею вартий окремого посту, й, мабуть, окремого дня мандрівки.



Втім, дехто ті часи, що я обізвав ненайкращими, дуже шанує. Причина, на мою думку проста - молодість завжди ввижається кращою; навіть ветерани Великої Вітчизняної, буває, кажуть, що тоді було краще... але все-таки голову на плечах варто мати, а от одразу два генделики, що паразитують на цій ностальгії - мати не варто. Сподіваюсь, якийсь із них прогорить... а хоч би й обидва! :)







Спасо-Преображенський собор. Почали будувати у 1830 році, й мав він бути вдвічі більшим, а за висотою - перевищити римський Собор св.Петра. Не вийшло. До басейну на місці церкви справа не дійшла, побудували іншу, значно меншу. Якою вона могла бути - можна судити по огорожі. Якщо не помиляюсь, вона стоїть якраз на фундаменті запроектованої.



Навпроти нього розташувався Національний гірничий університет:



А поміж ними - бронзовий Ломоносов. Давня радянська традиція утилізовувати постаменти не минула й Дніпропетровськ. Раніше тут стояв пам'ятник Єкатерині Другій. Після революції його скинули, запхали до музею, а потім він загадково зник. Хтозна, чи десь Катерина спочиває під землею, як київська княгиня Ольга, чи вже давно переплавлена на бронзові втулки для підшипників.



Уффф... Ще багато чого можна подивитися у Дніпропетровську, але не певен, що влізе усе в один пост, та й час підганяє. Кілька слів про саме місто.
Чесно кажучи, не у найкращому стані. Дороги, наприклад, приблизно такі, як бульварчик:



Трапляються цікаві будинки:



і башточки:



Але у більшості будинків стан такий самий, як у бульварчика:



Добре, що хоч не такий. Якщо хтось не в курсі, то це був великий оптовий ринок, й пожежа була, й без жертв, на жаль, не обійшлося.



Центральна частина міста, оперний театр, інші споруди мають стандартний радянський вигляд:



Метро теж нічим особливим не відрізняється



Та й транспортний колапс місту поки що не загрожує, отже наземний транспорт з успіхом освоюють навіть такі мешканці Дніпропетровська:



А ті, кого загнали за дріт, теж не журяться - вони мають небо!



Раз вже не почав з вокзалу, то гріх хоча б не закінчити:



Втім, сподіваюсь це не ще закінчення, і я не раз матиму нагоду побувати в такому цікавому місті.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив