Вся влада - Фейсбуку

reznichenko_d — 24.12.2013

Від фейсбук-революції нині убезпечена хіба що Північна Корея, бо там немає, власне, фейсбуку. Решту країн, навіть США ("occupy wall street") періодично або трусить від соціальних мереж, або струс потроху зріє. В залежності від закостеніння офіційних режимів сила деяких коливань призводить до реальних громадянських війн (романтично названих "арабською весною"), деякі залишаються просто вуличними рухами, але в будь-якому випадку всі вони - масова розвіртуалізація.

Сила київського інтернету проявилася вповні у ніч 30 листопада 2013 року, коли після розгону "євромайдану" було скликано народний збір на Михайлівській. Це була наймасовіша і найшвидша мобілізація в історії України. Тоді ми всі на власні очі побачили, який реальний потенціал несе у собі наш затишний фейсбучок, наш вконтактик, наша жж-шечка.

З самого початку дивувала відсутність на сцені інтернет-змісту. Чому там співає Руслана, і не співає російський інтернет-трубадур Захар Май? Невже в контексті євроінтеграції недоречно звучали б його хіти "Менти гірше підарасів" та "Коли наші танки в'їдуть в Москву..."? Чому на сцені не виступали відомі інтернет-персонажі? Чому так мало Мустафи Наєма і так багато Турчинова?

Соціальні мережі - справжній координаційний центр Майдану. В них виробляються та інтелектуально обкатуються стратегії, мобілізуються добровольці, в них іде боротьба емоцій, які потім проявляються у внутрішніх протиріччях руху. Офіційне створення Народного Об'єднання "Майдан" (НОМ) - дурнувата, але закономірна ідея. Нервовий вузол інтернету, прорвавши віртуальну оболонку, отримавши фактичну легітимність, прагне досягти формальної легальності. Звичайно, з НОМу ні біса не вийде, це буде чергове об'єднання за все хороше проти всього поганого. Та формалізація і кристалізація все одно буде відбуватися, це об'єктивний процес історії. Зараз все життя відбувається онлайн, завдяки тотальній смартфонізації навіть сутички з міліцією та військові операції можна було спостерігати як реаліті-шоу. Зразок чиновника майбутнього - це російський Навальний, - наскрізь прозорий, публіцистичний, і майже віртуальний.

Чому поки що не вийде справжньої революції?.. Загадайте знамените гасло Лютневої революції 1917 року: "Вся влада - радам!" На момент остаточної кризи, при повному колапсі органів офіційної влади, в царській Росії давно діяли "ради робітничих, селянських та солдатських депутатів", - добровільні неформальні представництва, які брали на себе відповідальність та вирішення нагальних суспільних проблем. Під час революції вони перехопили на себе державні функції. А тепер уявіть, що подібні ради створюються в Україні зараз.

Уявили? Уявили срач та війну в коментах? Уявили, як багато людей захочуть бути включеними у різні комісії, при цьому маючи реальну наснагу хіба що до критики чужої роботи? Уявили, скільки буде бажаючих збирати пожертви до кас взаємодопомоги? Але ми мусимо пройти цей шлях.

Держава-онлайн, Україна 3.0, прозора та доступна в інтернеті документація, офіційні голосування лайками та репостами, вконтакт-акаунти замість паспортів, - це наше майбутнє, і воно ближче, ніж здається. Власне, воно вже наступає, кожен з нас - його частина.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив