Стус

petro_gulak — 04.09.2025

Рівно сорок років тому загинув Стус.

На тому самому тижні ми — другий «А» клас — почали вивчати українську мову. Я вже якось писав, що до того в моєму українському словниковому запасі були слова «ведмідь», «кажан» і «гарбуз», а на полиці стояли українські Мілн, Кіплінг, ще нечитаний Толкін і, здається, Трублаїні.

Через чотири роки ми з батьками ходили на перепоховання Стуса, Литвина і Тихого.

І значно, значно пізніше я не те щоб дізнався, а переконався, що Стус — великий поет. Може, найбільший у нас за останні років… вісімдесят?

Грейвз казав, що ознака справжньої поезії проста — коли ти пригадуєш якісь рядки, волоски на шиї встають дибки. Я би додав іще: ці рядки згадуються самі собою, ніби без причини і без зусиль. Вони існують поза твоєю свідомістю і навіть поза тією людиною, яка їх написала, — у платонівському світі.

«Уже Софія відструменіла…»
«Гойдається вечора зламана віть…»
«Розпросторся, душе моя…»

Сорок сім років, як Шевченко.

Оставить комментарий

Популярные посты:

tescin

Почему стоит заказать шкаф по индивидуальным размерам: плюсы и особенности проектирования

gelio

Башня Меркурий — самый яркий небоскрёб Москва-Сити

volynko

Первая фотография, снятая из космоса, когда фотокамеру привязали к ракете V2 в

ametist_w

Отдых перед вылетом

ifc

Ракетная программа Этой Страны иллюстрирует разницу между селюками и

diak_kuraev1

Найдите террориста

selyanka1

В Париже завершилась Неделя моды для уродов

montrealex

Ну что, рассказываю про получение нового айфона Макс Про 17-го помёта.

nartin

Колыма

• Ранее
• Архив