Стус
petro_gulak — 04.09.2025
Рівно сорок років тому загинув Стус.
На тому самому тижні ми — другий «А» клас — почали вивчати українську мову. Я вже якось писав, що до того в моєму українському словниковому запасі були слова «ведмідь», «кажан» і «гарбуз», а на полиці стояли українські Мілн, Кіплінг, ще нечитаний Толкін і, здається, Трублаїні.
Через чотири роки ми з батьками ходили на перепоховання Стуса, Литвина і Тихого.
І значно, значно пізніше я не те щоб дізнався, а переконався, що Стус — великий поет. Може, найбільший у нас за останні років… вісімдесят?
Грейвз казав, що ознака справжньої поезії проста — коли ти пригадуєш якісь рядки, волоски на шиї встають дибки. Я би додав іще: ці рядки згадуються самі собою, ніби без причини і без зусиль. Вони існують поза твоєю свідомістю і навіть поза тією людиною, яка їх написала, — у платонівському світі.
«Уже Софія відструменіла…»
«Гойдається вечора зламана віть…»
«Розпросторся, душе
моя…»
Сорок сім років, як Шевченко.
|
|
</> |
Инспектор ПДН и школа давят на ребенка: законно ли это и как защитить сына в 2026 году?
Королевская семья Норвегии опубликовала официальное заявление.
Два в одном
«Время гвардейских танковых дивизий безвозвратно ушло»
Церковь Рождества Пресвятой Богородицы в Надовражине
Психопаты: рождение диагноза, часть десятая
Витражи возвращаются!
Загадка 4067 
