Современные тенденции в оформлении траурных венков из живых цветов Дорога в Лавру, четвертый ходовой день, часть 1
30 августа 2025г. Алёшинское лесничество. Тропа "Дорога в Лаву".
В предыдущий ходовой день мы поставили печати в наши ...
Спокійний відгук
vzahalinijak — 21.02.2011
Уночі дочитала "Записки українського самашедшего" Ліни Костенко. На
прочитання роману пішов тиждень. Незважаючи на залякування про
нечитабельність, "заковтувалося" дуже легко. Думала, що дочитаю
потім, коли дивлюся:непомітно - до завершення вже тільки три
сторінки; не залишати ж.Є у тексті зловживання повторами. Такі рефрени втрачають будь-яке навантаження. Та запам'ятали ж, досить. Від втоквкмачування (як нудний лектор на лекції) ефект не покращиться. Про історію і бром, про голову та інше. Дещо зіпсувало читання й те, що про деякі повороти сюжету вже чула від інших. Тому ставало не так цікаво. Зникав ефект несподіванки.
Про закиди щодо того, яким має бути програміст (він - головний герой роману). Мовляв, вони насправді сухі, не такі сентиментальні, газет не читають, постійно в роботі. Що тут сказати? Скільки людей - стільки й типів сприйняття світу (знаю, банальна фраза).Знаю таких емо-чоловіків, навіть "емо"-програмістів. Щодо суто технічних ляпів у тексті, неточності "програмістських" термінів - так, є таке. Але й помітніші вони людям, які в цьому більше шарять. "Пересічний" читач не надто заморочиться. Чи навіть не зауважить. Та головне навіть не в усіх цих деталях.
Роман - це мікс подій. Багато хто не зрозумів, навіть прочитавши, а для чого ж це було написано. Я, чесно сказати, теж. Поки що загрузла. Вкотре замислитися про те, що вже минуло? Щоб живі нарешті почали діяти? Мабуть, висновок буде в кожного свій. Він може бути навіть такий: "У письмениці маразм". Теж нічого. Головне, щоб не було дебільної позиції: "Не читав, але засуджую". Твір не геніальний. Але що сказати про автора-початківця, який досі не писав прозу?:) Зрештою, я до цього всього ставлюся спокійно. Твір є, попит є. Хоча більше не на сам твір, а на "повернення" після мовчання. До того ж, усе більше впевнююся у думці, що скандал навколо цього всього роздумухали штучно, для привернення ще більшої уваги. Теж нормально.
Ще чула ось яку думку. Твір цей, мовляв, не роман. Бо надто короткий відрізок часу описаний. І замало сюжетних ліній. Певною мірою я згодна. І ще. Про те, чому "ось так" вийшло. Є думка, що мовчання не те що шкідливе, а згубне для будь-якого автора. Не тому, що втрачаються навички писання чи ще щось. Стається значно страшніше: розрив контакту з публікою, зникає енергообмін з нею.
Отже, треба налагоджувати контакт.
Сохранено
|
|
</> |
Оставить комментарий
Популярные посты:
Архив записей в блогах:
Учительница Пухтышкина (который уже, вроде, слишком взрослый, чтоб называть его "Пухтышкиным", но при этом все еще очень Пухтышечный, так что пока продолжу) -- так вот его учительница и завуч школы посоветовали нам нанять ему (Пухтышкину, а не завучу) тютора по письму на лето, чтоб тютор н ...
С каких только ракурсов не снимали фотографы символ этого города - Девичью Башню! Грех не попытаться сделать оригинальный ракурс, но невольно задумываешься: сколь оригинален, сколь гениален был строитель этой башни, вид которой заставляет сочинять душещипательные легенды и верить в н ...
После просмотра воскресных политических передач я должен заявить, что главной новостью является то, что их опять интересно смотреть. В течении полугода они все были такими политкорректными, такими одинаковыми, что лучшем случае они пережевывали по второму, третьему разу то, что ...
В контексте минских договоренностей за поправки нужно было голосовать обязательно. Альтернативы сейчас нет. Осенью, зимой, во время основного голосования за закон, альтернативы появятся. Но сейчас их нет. Дальше смотрим, выполняет Хуйло договоренности или нет. Если не выполняет (а мы в ра ...
