Спокійний відгук

топ 100 блогов vzahalinijak21.02.2011 Уночі дочитала "Записки українського самашедшего" Ліни Костенко. На прочитання роману пішов тиждень. Незважаючи на залякування про нечитабельність, "заковтувалося" дуже легко. Думала, що дочитаю потім, коли дивлюся:непомітно - до завершення вже тільки три сторінки; не залишати ж.
Є у тексті зловживання повторами. Такі рефрени втрачають будь-яке навантаження. Та запам'ятали ж, досить. Від втоквкмачування (як нудний лектор на лекції) ефект не покращиться. Про історію і бром, про голову та інше. Дещо зіпсувало читання й те, що про деякі повороти сюжету вже чула від інших. Тому ставало не так цікаво. Зникав ефект несподіванки.
Про закиди щодо того, яким має бути програміст (він - головний герой роману). Мовляв, вони насправді сухі, не такі сентиментальні, газет не читають, постійно в роботі. Що тут сказати? Скільки людей - стільки й типів сприйняття світу (знаю, банальна фраза).Знаю таких емо-чоловіків, навіть "емо"-програмістів. Щодо суто технічних ляпів у тексті, неточності "програмістських" термінів - так, є таке. Але й помітніші вони людям, які в цьому більше шарять. "Пересічний" читач не надто заморочиться. Чи навіть не зауважить. Та головне навіть не в усіх цих деталях.
Роман - це мікс подій. Багато хто не зрозумів, навіть прочитавши, а для чого ж це було написано. Я, чесно сказати, теж. Поки що загрузла. Вкотре замислитися про те, що вже минуло? Щоб живі нарешті почали діяти? Мабуть, висновок буде в кожного свій. Він може бути навіть такий: "У письмениці маразм". Теж нічого. Головне, щоб не було дебільної позиції: "Не читав, але засуджую". Твір не геніальний. Але що сказати про автора-початківця, який досі не писав прозу?:) Зрештою, я до цього всього ставлюся спокійно. Твір є, попит є. Хоча більше не на сам твір, а на "повернення" після мовчання. До того ж, усе більше впевнююся у думці, що скандал навколо цього всього роздумухали штучно, для привернення ще більшої уваги. Теж нормально.
Ще чула ось яку думку. Твір цей, мовляв, не роман. Бо надто короткий відрізок часу описаний. І замало сюжетних ліній. Певною мірою я згодна. І ще. Про те, чому "ось так" вийшло. Є думка, що мовчання не те що шкідливе, а згубне для будь-якого автора. Не тому, що втрачаються навички писання чи ще щось. Стається значно страшніше: розрив контакту з публікою, зникає енергообмін з нею.
Отже, треба налагоджувати контакт.

Оставить комментарий

Архив записей в блогах:
     Теперь хваленный штат танковой дивизии вермахта, вызывающий восхищение у наших любителей баварского, притворяющихся русскими историками-патриотами. Как там у немцев всё грамотно было устроено – ужас какая красота! Особенно сталинизд Ю.И.Мухин восхищается этой ...
Какой сюжет увидела на своей фотке из Найроби! Самое смешное, что когда фотографировала я этого не заметила совсем, а вот дома разглядела. Смотрите это фото моего мужа aleksstah на улице в Найроби, ничего необычного, правда? Я всегда делаю пару фоток на случай, если на ...
...
В useless_faq интересный вопрос , который в разных аспектах меня занимает: Мы все представляем, что головной мозг человека состоит, в основном, из сложного "клубка" нервных клеток. Функция их- проведение электрических импульсов от/к рецепторам, ...
Вследствие полного нетворяка выкладываю текст, который написала еще летом. Че-то он мне не нравится, хотя arandilme  сказала, что все хорошо. Интересно, что вы скажете. Никогда еще не писала исторических текстов. Герой вам уже знаком, но не с ...