Сільський Голова і "фИнарь".

olga_den_f — 08.02.2022 *
© На стовпі біля двору баби Катрі років три тому повісили ліхтар. Бабуся дуже раділа і казала про
той ліхтар так :
- Тепер і до мене цівілізація дойшла. На мій стовп фИнарь повісили. Кожну ніч тепер горить.

І от восени, у листпаді місяці минулого року, ліхтар погас. Видно лампочка згоріла. Баба Катря одразу зателефонувала Голові сільради.

- Володимире Степановичу, у мене на стовпі финарь не горить. Мабуть лампочка згоріла.
- А чого ж Ви вчора мені не зателефонували ? - каже Голова.
- Так він потух учора ноччу, - каже баба Катря.
- Ну добре, я собі запишу, - відповів Голова.

Пройшов листопад, лампочку замінити ніхто не з'являвся.

Бабуся знову телефонує Голові :
- Володимире Степановичу, моя цівілізація так і не працює. Не горить финарь на стовпі.
- Та знаю я, я ж собі записав. Машини з вишкою немає, а без неї електрики на залізобетонний стовп не полізуть - гримнув Голова підвищеним тоном і вимкнув телефон.

Баба Катря відчула себе ображеною :
- Ну як це так ? Чого він на мене кричить ? Що я такого сказала ? А тут уже грудень почався, зима насуває, підуть дощі, замете снігом, тоді по вулиці до того финаря вже ніяка машина не приїде, - проговорила баба Катря сама до себе.

Вже й середина грудня, день короткий, о 15-ій годині вже надворі ніч, а ліхтар не горить. Вже Новий Рік зустріли, і снігу накидало, замети понамітало. Вже трактор і дорогу по вулиці прочистив. Пішла одного разу бабуся в магазин. Поки вона там скуповувалась, аж тут заходить Голова. Бабуся Катря привіталася, і знову звертається до Голови, вже віч на віч, не по телефону. Тільки но назвала його по імені та по батькові, він її різко перебив, та як почав кричати на весь магазин :

- Знаю я про ваш финарь ! Немає машини ! І взагалі, у вас там дороги немає. Туди машина не проїде. Не буду я туди ізза однієї лампочки машину гнати ! ...

Він ще щось там кричав, але бабуся його вже не чула, бо образа затулила їй вуха, і підігнала комок у горло і сльози на очі через таке відношення до неї Голови. Всі присутні на той момент у магазині остовпіли і також уже не чули що він там кричав. Ніхто у відповідь не сказав нічого. Від несподіванки всіх заціпило. Ніхто не очикував почути такий крик від пана Голови на односельчанку у магазині, та ще й привселюдно.

Голова як цунамі, накричав і з криком вискочив з магазину, гримнув дверима, вскочив у свого джипа, розвернувся і поїхав.

Люди потихеньку почали приходити у себе. "Нічого собі", "Отакої !", "Отак себе показав Голова, який перед виборами давав нам золоті обіцянки", "Отак кричати на літню людину ! Це ж просто жах !", - почали обурюватися люди. А бабуся Катря сказала : " Казали мені люди що він козел, а я ж не вірила, я ж його змалку знаю, і подумати не могла ... Отак і закінчилась моя цівілізація".

Ось така вона влада. Ось такі вони. Всі однакові, і депутати Верховної Ради, і маленькі місцеві депутатики. Випробовування владою не проходить ніхто. Як тільки отримав владу, а з нею і грошики, так у нього крівлю і зриває одразу. А без крівлі мізки вихолоняють, і починають давати збій, глючити. А з холодними мізками вони втрачають людську подобу, і тоді вже від них нічого хорошого не чекай.

Ті, хто має владу, живуть своїм життям, а виборці своїм. І коли виборці звертаються зі своїми проблемами, то обранці впадають у гнів, і дуже часто не можуть його не показувати. Виборці їм потрібні лише для того щоб їх вибрали, а далі щоб їх не турбували.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив