"Плавлений сирок "Дружба"
maydan_2014 — 13.11.2014 ессеБаба Валя повільно сунула по супермаркету.
Поспішати нікуди було, до улюбленого серіалу ще півтори години, розсаду – кімнатні квіти на продажу – були розсаджені в пластикові стаканчики, за комунальні послуги заплатила ще вчора, якраз видали пенсію, отож баба Валя вибралася на шопінг. Зважила пів-кіло яблук, невеличку капустину - на борщ, цукру на вагу, вермішелі. Десяток яєць. Яйця були не дуже великі, і дорогі, гривня 35 копійок за штуку. Але варене яйце через день можна собі дозволити. Півлітрову пляшечку олії. Вистачить, та і не донесе більше. Баба Валя йшла рядами сунучи перед собою бідну продуктову корзину українського пенсіонера.
Звичка рахувати. З роботи залишилася, працювала бухгалтером. Підходячи до каси вона чітко знала скільки коштує все разом, до копійки. Для тренування пам’яті корисно, восьмий десяток все-таки, і для бюджету. Не те щоб касирша навмисно хотіла надурити стару, може випадково щось вибила, або недорахувала.
В м’ясному відділі взяла все-таки пакетик з курячими кістками, можна зварити бульйон, частину – знайомому котику, що жив біля під’їзду. Несмаженого насіння – пташкам. Розваг у баби небагато.
Далі мимо рідів ковбас, консервів, різноманітних напоїв і соків, овочів і небачених фруктів. Молочний відділ. Кефіри, ряженки, різні упаковки з молоком, сметана, і ще щось таке чого баба ніколи не те що не пробувала – навіть не знала що то таке. Знизу на полиці лежали плавлені сирки. По сім гривень 49 копійок. Постоявши і подумавши, ще раз перерахувавши бюджет до наступної пенсії баба Валя пішла в сторону виходу. Але пройшовши кілька кроків, все-таки повернулася і взяла сирок.
Намастити на хліб (хліб купила ще вчора) – і з солодким чаєм! Невже не можна себе побалувати на старості років хоча б в пенсію? Корзина поскрипіла в сторону каси, задівши розмальовану фрау з маленькою собачкою на руках, собачка була в різнокольоровому світері, з гострим носом, вона гавкнула на бабу, хазяйка покосилася і зацокала в сторону напоїв.
«Лахудра» - подумала Баба Валя постукавши по кишені старенького пальта, в якому задзвеніли дрібні копійки під акуратно складеним пакетом. Вона завжди давала рівну суму без решти, за що її любили касири.
|
</> |