Новітня історія України в коровах

did_myron — 06.09.2011 Недавна прачитав в Ескваєрі замічатєльний тєкст про Ближній Восток, описаний з пазиції старого анікдота про 2 корови. Не то шо я постояний чітатєль журнала, душка заставила прачитать, зі словамі "Учісь як нада писать!". А статья мєні очінь понравілась і я рішив, а чого б не написать і про Україну.

1991 рік. Незалежність. Україна має 2 корови, які їй дісталися від Радянського Союзу. На виборах голови калхозу  побєдив старий голова, який вчасно успів надіть вишиванку. Коровам надівають на шию жовто-блакитний стяг і під звуки нового гімну перестають кармить.

1992-1993 рік. Корови молока не дають та їх ніхто і не доїть. Всі заняті дєрібаном складських приміщень калхозу і вивозом тєхніки. Каждий сабі старається урвати шо може. Коров замість сіна, кормлять купонами, яких таді було хоч лопатою греби.

1994 рік. Галава калхозу зі словами "маємо те шо маємо", віддає 1 корову. В обмін на обіщанія про великий мир і дружбу. Після цього майже 20 років ходить по пірідачам і разпавідає, як він вигодно БЕСПЛАТНО отдав корову.

1994 рік. На виборах галови колхозу, побєдив дірєктор Южмаша. Дірєктор всім доказував, що молоко дуже близька для нього тема, бо він кались в молодості пакував згущонку в тюбіки для космонавтів.

1996 рік. Після пару лєт запоя, тракторісти і мєханіки колхозу прийняли Інструкцію по догляду за коровою. Корова здивована, але кормить її краще не стали.

1999 рік. На очірідних виборах галави калхозу, старий голова з лозунгамі "Головне щоб не було сказу"неспадівано виграє сам у себе.  Потому што конкурентів не було. Адного ще задовго до виборів переїхав трактор,  інший був прастим вчителем історії КПСС і молоко бачив тільки на картінках. 

2000 рік. Після важких виборів галава калхозу запросив до роботи молодого бухгалтєра, який разом з дояркою начинає наводить порядки. Для начала він продав всі електричні стовпи і навіть трохи помив корову, яка вже смерділа. Після такої уборки бухгалтер попадає в передачу "Село і люди" і займає 4-місце серед агрономів району. 

2001-2003 рік. В калхозі всі пьянствують. Всьо молоко від корови іде зятю галави калхоза.  В пєрєриве мєжду пьянкою галава калхозу пише монументальну працю "Корова, не коза."

2004-2005 рік. Доярки востали протів тракторістів і механіків. Три тижні сиділи на полі і нічого не рабили. Корова не доїлася і перепуганий галава калхозу віддав сваю посаду бухгалтєру.   На корову відразу наділи вишиванку і заставили вчить історію УПА. Всьо молоко іде на фінансування кніжок про Голомодор.

2006 рік. Перша молочна війна. Сосєдній калхоз залупив ціну на комбікорм.  Голова калхоза разом з тракторістами вазмутився. Послє 3-х дневного запоя, сторони прийшли до згоди, що комбікорм буде постачать одна швейцарська компанія, зарегістрована на 4-м етаже общєжитія тракторного завода. Корова як стояла в гівні, так і стоїть, тільки задні ноги оказалися в офшорах.

2009 рік. Калхозом почала управлять доярка. Молоке іде неізвєстно куда, но доярка ходить  в костюмах Луі Віттона і каже шо вона працює.

2010 рік. На вибораз галави калхозу, побєдив автомеханік з Донбаса. Все молоко іде на Межигірья. Корову пачинають годувати за новою дієтою. Порції стають всьо менше і менше, а надоїв требують больше. Таму що реформи.

2011 рік. Корову оберігають 2 автобуси з Беркутом. Молока майже нема. Однак голова колхозу постійно розказує про збільшення надоїв молока.  На Межигірьї зявляється мода, приймать вани з молока. Калишню доярку за розбавлення молока водою, саджають в сарай.
 

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив