«Целью данного проекта
постановления является дополнение перечня важнейших событий в
общественно-политической жизни Украины, которые в 2016 году должны
отмечаться на общегосударственном уровне, создание надлежащих
условий для организационной подготовки к их отмечанию», – сказано в
пояснительной записке.
"Полесская Сечь" или Украинская повстанческая армия атамана Тараса
Бульбы-Боровца была сформирована в Полесье летом 1941 года при
содействии штаба командующего немецкими оккупационными войсками на
Украине генерала Карла Китцингера. Бойцы "сечи" участвовали как в
боях с партизанами, так и в ликвидации еврейского населения.
Согласно "Энциклопедии концлагерей и гетто", выпущенной Вашингтонским мемориальным музеем
Холокоста, в Олевске, где располагался штаб "Полесской сечи", ее
бойцы создали гетто для 3000 еврее. Они провели там ряд погромов,
заставляли евреев заниматься тяжелыми полевыми работами, а также
обложили "контрибуцией". В ноябе 1941 года 50 бойцов "сечи" и два
ее командира участвовали в нескольких "операциях" по уничтожению
евреев. Так, например, в деревне Варваровка "сечевиками" было убито
535 евреев, которых туда перегнали из Олевска.
Мені тяжко забирати слово до питання
українсько-жидівських відносин, бо на підставі мого
республікансько-демократичного креда та політичної і особливо
воєнної діяльности в часі ІІ-ї світової війни, німецькі нацисти, на
основі інформації українських антисемітів, уважали мене юдофілом і
польонофілом. Я ж ніколи не вважав себе жодним «філом», а коли на
початку німецькосовєцької війни, в районах, де до 15-го листопада
1941 року, в обійдених німцями багнистих теренах Полісся, була наша
воєнна адміністрація, не був не тільки розстріляний, але навіть
ограбований якоюсь бандою жоден поляк та жид, то це випливало з
нашого воєнного обов’язку забезпечити життя і майно всього
населення даної території. Натомість пізніше, коли контрольовану
нами територію посіла німецька адміністрація, а ми пішли в
протинімецьке підпілля — і звідти протестували проти винищування
німцями жидів і поляків на українській території як національних
меншин України, то це також не було ніяке «філство», а державні
методи дії....
Коли ми хочемо нарешті цю проблему так або інакше розв’язати,
мусимо холоднокровно і серйозно поставити всі питання руба:
1. Яка причина, що світове жидівство вже кілька
сот літ веде явно ворожу акцію проти українського народу та його
політично-державних аспірацій? Усі докази української вини —
ставити на стола.
2. Чи існує серед українського народу
антисемітизм? Українці такий факт заперечують, а жиди стверджують.
Приймаємо твердження супротивної сторони, але тоді мусимо вияснити
ХТО, КОЛИ і ЯК той антисемітизм там породив? Усі докази жидівської
вини — ставити на стола.
3. Чи не змінилися радикально всі відносини обох
народів, від Богдана Хмельницького до Бен Ґуріона, в котрих пора
підходити до всіх проблем по-новому, як це диктує сучасна ситуація
України та Ізраїля і всього жидівського народу?
4. Чого хоче світове жидівство: нормалізації
українсько-жидівських відносин та дружнього співжиття обох народів
чи дальшої ворожнечі та війни?
Коли жиди хочуть мирного співжиття, тоді
українці розглядатимуть це питання на лінії міжнародньої дружби з
Ізраїлем та всіх прав державними законами жидівській національній
меншині в Україні. Коли ж жиди будуть дальше вести війну проти
України, — тоді в українців вистане досить сил і засобів відповісти
на війну війною. Українців не злякає той факт, що жиди мають багато
капіталу та пропагандивних засобів, котрими можуть за одну мить
очорнити будь-яку націю світу та всюди домагатися тільки того, що є
їм до вподоби. ПРАВДИ НІХТО НЕ ЗАКОПАЄ НА ВІКИ ВІЧНІ. Не сьогодні,
то завтра вона вийде на гору. В історії бувають моменти, коли
золото не вартує своєї ваги з чорного сухаря, а найсильніші постаті
цього світу стають мокрим кошеням на смітнику. Жиди повинні нарешті
зрозуміти, що сучасна Україна — це не «дике поле» польської
аристократії з ХVІ—ХVІІ ст. та царських генерал-губернаторів, з
анальфабетами, а модерна країна з великими природніми багатствами,
широко розвиненою індустрією та багаточисленним високопрацездатним
і нормально освіченим населенням. Це населення знає чого хоче: 1917
року створено свою суверенну державу і від тої пори жидам про всі
українсько-жидівські справи треба говорити з українським народом, а
не білою чи червоною Москвою.
На превеликий жаль, жиди тримаються послідовно
іншого курсу. Після українсько-польської війни в ХVІІ столітті,
Мойсеєва Церква щороку проклинає Гетьмана України Богдана
Хмельницького — поруч з Аманом, котре практикують і досі. Цими
прокльонами розпалюється ненависть цілого жидівського народу не до
одного Богдана Хмельницького, а до цілого українського народу. За
модерних часів елементи цієї релігійної помсти перенеслися на
політичну площину. Жиди вважають, що інтереси жидівської людности в
Україні можуть бути найкраще захищені тільки тоді, коли Україна не
матиме своєї державної суверенности, а буде під якоюсь чужою
окупацією, Тому вони раніше трималися Польщі, а коли виросла нова
Російська імперія, що завоювала цілу Україну, жиди автоматично
стали найвірнішими прихильниками російської великої держави,
перебуваючи на українській землі. А коли 1917 року впала царська
влада, а на її місце прийшла комуністична система, жиди
найактивніше стали на її стороні.
http://www.bhukraine.org/news/ukraine/631/
«За что вы боретесь? За Украину или за вашу ОУН? За Украинскую
Державу или за диктатуру в этой державе? За украинский народ или
только за свою партию?.. Существовала ли когда либо в Украине такая
революционная организация, которую собственный народ страшился бы
больше злейшего врага, а ее членов не называл иначе, как «путярами»
и «сокирниками»?.. Что общего имеют с освобождением Украины
бандеровские попытки теперь подчинить украинские народные массы
своей партийной диктатуре и фашистской идеологии, которая противна
украинскому народу?.. А сколько жертв террора, путования или
позорного замучивания тех председателей сельских советов,
бульбовцев, мельниковцев, радикалов, старых петлюровцев, бывших
комсомольцев, беспартийных сознательных и честных украинцев,
которые погибли только потому, что были иных убеждений, осуждают
преступную бандеровскую работу».