Мальви

pipasuri — 09.05.2023

В "Малишах" просять написати вірш пам'яті. Там я писати не бачу сенсу. А в себе згадаю вірш- пісню.

Заснули мальви бiля хати,
Iх мiсяць вийшов колихати.
I тiльки мати не засне, мати не засне,
Жде вона мене.

О, мамо рiдна, ти мене не жди,
Менi в наш дiм нiколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла,
I кров’ю зацвiла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна –
Богато мальв насiяла вiйна.
Вони шепочуть для тебе восени:
"Засни, засни, засни, засни..."

У матерiв є любi дiти,
А у моєi – тiльки квiти.
Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном
Заснули вже давно.

Як зiйде сонце – вийди на порiг,
I люди вклоняться тобi до нiг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоiх рук.

Життя, як пiсня, що не вiдзвенить,
Я в мальвi знов для тебе буду жить,
Якщо ж я ласку не встигла принести -
Прости, прости, прости, прости...

«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році, згодом увійшла до альбому «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».
Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х і спочатку запропонував написати слова Тамарі Севернюк, яка створила у 1969 році ліричний текст про море. Того ж року чернівецький студент-філолог Богдан Гура написав вірш «Мальви», який тематично досить сильно відрізнявся від вірша Северенюк[1], але й він також був відкладений на декілька років.

10 лютого 1974 року Володимир Івасюк надрукував[2] у газеті «Радянська Буковина» спогади про карпатські мандри — власний вірш «Чарівна недея» — один з варіантів «Балади про мальви»[3].

Ходім, кохана, в сині гори,
Де вітер вільний, тихі зорі
Й недея сяє з вишини
Й кличе з вишини
Чарами весни.

Але згодом він відмовився від цього тексту і допрацювавши мелодію та аранжування повернувся до вірша Богдана Гури. Пісня була виконана в 1975 році Софією Ротару під назвою «Балада про мальви»[4].

Спочатку В.Івасюк хотів назвати пісню «Балада про матір»: «Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати…»[4]. Після вбивства Володимира Івасюка у багатьох дослідників ця пісня асоціюється із долею композитора.

Перший директор меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва наголошує:

«Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові.»

Оставить комментарий

Популярные посты:

gellius

Тактильная плитка 500500: как устроить понятный и безопасный маршрут

• Ранее
• Архив