Життя в обмін на піар і жовті борди

ibigdan — 02.11.2021 Буває так, що ти кидаєш все, сідаєш за кермо і летиш за 800 км спасати родичку, в якої ковід, сатурація падає, бо ти единий, хто в сім'ї має повний цикл щепленнь, крім того, саме ти старший офіцер на кораблі, тобі вирішувати і ти розумієш, що так найменший ризик заразити вже всіх.

Слава богу, що поки ти їдеш з Києва до Маріуполя, питання госпіталізації хворої вирішується в телефонному режимі (7 годин викликів швидкої). І от ти сидиш в чужій, пустій неотоплюваній квартирі с собакою, яка тепер теж залежить від тебе і несказано радіє навіть твоєму погляду.

Але тільки ти налагодив перевод хворої на нормальний стаціонарний кисень і нормальний курс препаратів і розслабився як о 12-й ночі несподівано замикає дріт масляної батареї в цій холодній квартирі і вибиває світло. Навпомацки лагодиш світло, знаходиш якійсь інструмент і з ̶г̶і̶в̶н̶а̶ ̶і̶ ̶п̶а̶л̶о̶к̶ підручних засобів і о диво, о третій ночі нарешті лагодиш і цю єдину батарею. Саме в цей час тобі на мобільний, саме о третій ночі дзвінок від мами, яка впала і не може встати, так їй зле. І вона в Слов'янську, а ти в Маріуполі. І ти розумієш що на тобі вже життя двох людей і собаки і ти, хлопче, в грі (С) ЕВПОЧА.

Завозиш зранку хворій продуктів на 4 дні і ліків, кидаєш собаку в машину, летиш на північ епідемічно палаючої області, так, щоб не дай боже не заїхати до сєпарів, але найкоротше. І от їхав в Маріуполь, а сидиш в Слов'янську біля стогнучої мами, розумієш (і тест який ти зробив сам, бо лікаря викликати нереально, каже те саме), що це ковід і потрібен кисень, а вирішити це не можеш, бо всі лікарні забиті, а людина, яка називала тебе ліпшим другом і зараз очілює одне із ковідних відділень, тільки розводить руками і пропонує тобі зателефонувати сімейному мами. Ок. Сімейному. Пробиваєш ще одну стіну, Пан Бог допомагає і ти кладеш маму в лікарню, і слава богу госпіталізація не в Покровськ, або Авдіївку (там є місця), а тут в місті.

А потім ти сидиш витративши вже майже всі гроші, свої, сім'ї (яка планувала два тижні твої маршрути, закази і повністю закривала весь твій тил) з тиском 192, підіймаєш очі на собаку, яка радіє, скаче і каже тобі всім виглядом, ну пішли гуляти? Нумо? І розумієш, що ти - старший офіцер на кораблі - не витягуєш.

А голові крутиться тільки одна думка: як гарно, що є найвеличнійший лідор сучасності, якій взяв і побудував дороги.

Borys Pechersky

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив