Два Фейріленди


Як відомо, у Толкіна є пізня казка «Коваль із Великого Вуттона». Як відомо тим, хто цікавився, 2005 року вийшло «розширене видання», яке включає не лише чернетки, але й дуже важливий автокоментар, де Толкін проговорює прямо те, на що казка лише натякає або замовчує взагалі. І, оскільки це Толкін, автокоментар — філологічний і філософський — вийшов обсягом майже ¾ від обсягу самого «Коваля».
Що мене вразило, коли я читав, то це несподівані паралелі між цим текстом і «Лудом-в-імлі» (1926) Гоуп Міррліз — одним із найважливіших (і надовго забутих) текстів фентезі ХХ ст. Погуглив — у мережі вистачає тверджень різних читачів, що один твір нагадує їм інший, але спеціально (тим більш у зв’язку з толкінським есе), здається, про це ніхто не писав. Навіть Майкл Свонвік у книзі про Міррліз лише побіжно зауважує: «For a time, she and J. R. R. Tolkien lived within walking distance of each other. As by now seems inevitable, they do not appear to have met». У книжках про коло читання Толкіна «Луд» не згадано.
А там дуже цікаві і паралелі, й контрасти. Людське міст(ечк)о на межі з Fairyland'ом; занепад людської громади через «обуржуазнювання» (є таке слово?) і забуття/витіснення/викривлення знань про фейрі; чарівна їжа; ельфійський агент у світі людей… Відмінностей, звісно, не менше. Фейрі Міррліз аристократичні, позаморальні й хаотичні; всі вони — джентльмени з будяковим волоссям (Кларк читала «Луд» і була не в такому захваті, як Ґейман, — а все одно Міррліз вплинула на обох). Фейрі Толкіна прагнуть покращити людей, фейрі Міррліз — змінити.
Мораль, звісно, та, що й «розширеного “Коваля”», і «Луд» видайте українською.