
Анютка пришла очередной заданный стих рассказывать!!!


Тут не то что трое или семеро, тут десяток меня уже не удержит!:)))))))))
Сіли діти у кільце,
В кожного в руках яйце.
Марті випало на славу
Розпочати цю забаву.
Дуже милу, престару
Великодню гру.
Ходить дівчинка кільцем
І постукує яйцем…
Що не стукне – трісь і трісь, -
Яйця тріскають чиїсь…
Мартине ціле, тверде –
Марта радо далі йде…
Стук-стук-стук…
І раптом – хрусь!
Гру продовжує Петрусь.
Стукнув всього разів три
І там само вийшов з гри.
За Петром пішов Максим,
Декілька дівчат за ним…
В Олі писанка ціла,
Оля в грі перемогла!
А тепер, відомо всім,
Всі за стіл до Олі в дім –
Їсти яйця, все, що є…
Просить той, хто виграє!
Когда я прохохоталась, мы с Анюткой это стихотворение процитировали нашему папе.
На выделенном абзаце папа помрачнел, задумался… И быстренько сдрапал в кухню, нервно курить в печку!:)
И я его понимаю!:)))
Заранее прошу прощения у той части френдов, которая очень трепетно относится к традиции чпокания яиц!:)