Вишиватникам

kondratio — 06.03.2021 Ось уже майже вісім років як тільки я починаю писати свої розмисли про те як уберегти нещасну Україну від ролі полігону для проксі війни між великими геополітичними гравцями, до мене одразу набігає зграйка вишиватників які починають кричати про зраду та поребрик. Нагадаю, що я із перших днів євромайдану закликав на нього не йти і попереджав, що це закінчиться Югославією. Потім я чимало писав, що здача Криму та війна на Сході - суцільні договорняки та постановки.

Хлопці, я вам скажу, що ось уже п’ять років я живу за поребриком. Тільки не тим, про який ви думаєте, а іншим, що знаходиться за Чопом чи Рава-Руською. Бачачи куди Україну ведуть її пархаті керманичі та сірома, яка іде за цими керманичами, я вирішив відійти до екзилі. Хотілося щоб тимчасово, але нерідко так стається що тимчасове стає постійним.

У своїх розмислах я інколи, правда усе рідше, пишу про реальний стан України, її перспективи та шляхи порятунку.
Але до коментування завжди приєднається якийсь диванний герой, який у своїх вологих мріях хоче перетворити Україну на Сирію.

Таким патріотам я кажу дві речі.
Перша. Де ви були в 2014-2015 роках, коли були зірвані три хвилі мобілізації, через те, що ніхто воювати на Даунбас не хотів йти.
Друга. Пам’ятайте, коли будете мене ображати в коментарях, що я ваш справжній татко.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив