Вірші про школу

Грамотій
- Ти в нас грамотний такий,
- Хвалить мене мама. –
Тільки хто ж чита книжки
Догори ногами!
Книгу я кручу – дива!
Не збагну нічого –
Де у книжки голова?
Де у книжки ноги?
О. Орач
Подушечка
Ой, подушечко боката,
М’якенька, пухова,
Через тебе прикрість має
Першокласник Вова.
Це ти його не пускаєш
Вранці на уроки,
Це ти йому ніжно пестиш
І вуха, і щоки.
Ой, подушечко підбита,
З чотирма ріжками.
Як шкода, що місця мало
В рюкзаку з книжками.
О. Кротюк
***
Песик вчився рахувати:
«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»
Хоч дітей і небагато,
Додавав і додавав.
Катерина, Гриць, Оксана,
Мотря, Гліб, Семен, Павло,
Олексій, Денис, Тетяна –
Скільки в мами їх було?
О. Савченко-Гнатюк
***
Арсен, Ананій, Анастас,
Артур, Архип і Анатолій –
Прийшли хлоп’ята в перший клас,
Всі хочуть вчитися у школі.
О. Катрич
Миколка-першокласник
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще й стільця, стола, і парту,
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Микола, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»
Н. Кир’ян
***
Геть усе, усе на світі
Переплутав хлопчик Вітя.
Каже: – Діти вчаться в полі,
А комбайн працює в школі.
Всіх людей стрижуть в лікарні,
А лікують в перукарні.
Ми книжки берем в аптеці,
Ліки – у бібліотеці.
От який Вітьок дивак!
Ти ж бо знаєш – це не так!
Діти звісно вчаться в …
А комбайн працює в …
Ми лікуємся в …
А стрижемся в …
Ліки беремо в …
А книжки – в …
Г. Малик
Як шершень вірш писав
Похвалявся квітці шершень:
- Я шкладаю вірші вперше,
але то мені не вашко.
Що, не вірите?
Будь лашка!
Я лешу, лешу,лешу.
Утікаю від дошшу…
Знявсь,
гуде, немов труба,
Чули всі – не вірш хіба?
Бравий шершень,
Жовта свитка.
Раптом чує – каже квітка:
- Чи поетова душа
відрізняє еС від Ша?
Чи не варто вам іще
відрізняти Ша від Че?
Прозвучав би веселіш,
Зрозумілим став би вірш!
еШ від Ша і Ша від Ше?
Бракувало нам ішше! –
Коли так, тоді, видать,
Краще віршів не шкладать!
(А. Вольський, переклад Б. Чалого)
Не відкладай
- Я зроблю це в понеділок! –
Так сказав собі Тодось.
Але взятися до діла
Щось охоти не знайшлось.
– Хай зроблю це у вівторок. –
Але знов серед забав,
Повних сміху, співомовок,
День немов у воду впав.
– Середа – гарніша днина!
Це пів тижня. Та – біда:
Не оглянувсь ще хлопчина,
Вже й минула середа.
– Ну, напевно, вже почну я
Цю роботу у четвер.
Але все, що не візьму я,
З рук летить. І що ж тепер?
– Може п’ятниця поможе?
Мушу конче вже почать.
Проминає тиждень… Боже!
Треба хутко поспішать!
– Ні, найліпше – це субота!
Вільний день і вільний час.
Та субота – не робота!
Весь порив чогось погас…
Ось прийшла й свята неділя…
Чи робити? Буде гріх!
І з того усього діла
В хлопця вийшов просто … сміх!
Що порадити хлопчині?
Наш Тодосику! Ти знай –
Все зроби, що можеш нині,
А на завтра не лишай!
М. Щербак
Вчаться читати
На узліссі, де щавель,
Де шовкова травка,
Вчить абетку журавель,
А за ним – журавка.
Вчить та вчить, а вечір вже,
А завчить не може.
Лиш одне затямив «ж»;
Бо на жабу схоже!
В’яже лиска волосінь,
Вудку закидає –
Ловить рибку там, де тінь,
Та буквар читає.
Рак чіплявсь, а рибка – ні!
Лиска ж не знудилась,
Бо уже на третім дні –
Рак – читать навчилась.
А лоша вибрикує
За вівсом, за викою.
Що так трохи побрикає –
І травицю прочитає.
Сонечко ж на лопусі
Знає літери усі
І читає на долонці
Золотий букварик – сонце!
В. Переяславець
Хто що пише?
Пише хвостиком лисичка
Щось на росяній траві.
Дятел, пташка невеличка,
Ставить знаки на корі.
Таємниче пишуть риби
Плавниками у ріці.
Зайчик сонячний на шибі
Пише вірші – промінці.
Пише в хмарі блискавиця, –
Пише трактор на лану,
Ще уродиться пшениця –
Дощ напоїть ярину.