Віктор Андрійович умиває руки?

bilozerska — 24.04.2010 Теги: Янукович Тимошенко Ющенко

Була вчора на прес-конференції Ющенка.
Досі не можу подолати страшного розчарування. Наскільки ж безпомічно це усе виглядало...

Почну з того, що я знаю, чому команда Ющенка програла президентські вибори. Позавчора ввечері я дізналася про прес-конференцію і зателефонувала у штаб, щоб акредитуватися. Зателефонувала о 18:40. Міський номер не відповів. Мають право, звісно, час вже неробочий, але щось мені підказує, що штаби Юлі у такий час працюють.
Зателефонувала на мобільний. Трубку підняв чоловік і запропонував зателефонувати завтра.
Я в жодному разі не звинувачую цих людей, у 18:40 вони мали право не працювати. Але якби я відповідала за залучення журналістів на прес-конференцію Ющенка, я акредитовувала б їх і о 12-ій ночі.



Зараз трошки зверну убік і розкажу вам одну історію. Років зо два чи три тому у Києві трапилась якась подія, з приводу якої мені потрібно було взяти коментар у лідерів київських штабів трьох чільних партій: ПР, БЮТ і НУНС.
Почала я шукати їхні контакти. Через Інет, звісно. Зараз вже забула подробиці, але суть приблизно така: на сайті ПР був контактний телефон приймальні, через нього мені вдалося вийти на київську організацію, далі на секретарку її керівника, він там щось був відсутній, але за кілька годин коменар я все-таки отримала.
На сайті БЮТ миттєво знайшлися контакти всіх регіональних організацій. Подзвонивши у київську, я потрапила на секретарку, яка миттєво з’єднала мене з шефом, і коментар опинився у моєму диктофоні приблизно хвилин через 10 після того, як мені спало на думку, що непогано було б його взяти.
На сайті НУНС телефонів не було виявлено взагалі (!). Я думаю, ви зрозуміли, про що я хочу сказати.

Повертаюся до прес-конференції. Перше, що побачила біля будинку, де знаходиться штаб «Нашої України» - оце:

Ці полтавчани голодують, бо ющенківські криси рік не платили їм зарплату.



На прес-конференції я побачила перед собою немолодого, втомленого, розгубленого чоловіка, який казав приблизно таке: треба зробити все, щоб угоди по флоту не були ратифіковані, але що б ми не робили, це не допоможе, їх ратифікують. Також, казав, я підтримую ідею імпічмента Януковичу, але нічого з цього все одно теж не вийде.
По-людськи його було дуже шкода.


Можливо, він був хворий, погано себе почував, і т.д. На користь цієї версії говорить і його вигляд, і напружена поведінка Ваннікової, яка буквально не зводила з нього очей - як "пасуть" людину, яка щохвилини може знепритомніти або під дією препаратів зморозити якусь дурницю.
Але якщо він хворий, варто було підготувати короткий виступ, хвилин на 5-10, де чітко сформулювати свою позицію і СКАЗАТИ ЛЮДЯМ, ЩО РОБИТИ. А він: це не моя справа, я просто громадянин, я не маю жодного відношення до влади, не маю бажання цим займатися, слово за вами - і жодної конкретики.
Казав, що ні на кого не ображається - і мав вигляд ображеного на цілий світ. Так вусмерть перелякана людина кричить: "Я не боюсь!! Я нікого не боюсь!!!!".

Причому казав він майже все правильно. Що Україна скотилася до Малоросії, яку буде очолювати малоросійський генерал-губернатор.
Що зараз суверенітет України під найбільшою загрозою за всі 19 років свого існування.
Що з 6 проголошень української державності у ХХ столітті ми програвали 5 разів, і це завжди була зовнішня агресія, і програвали тому, що не було безпекової політики.


Що базування на території України іноземних військ суперечить Конституції.
Що продовження перебування Чорноморського флоту РФ є військовою окупацією. Що у безпековий європейський простір з цією іноземною базою нас не приймуть, бо ніде в світі немає такого прецеденту.

Що у Харкові були змінені основи національної безпекової політики, що у часі призведе до втрати державного суверенітету.

Коментуючи відмову КС розглянути його подання щодо іноземних військових баз, він сказав, що більше покладається на журналістів, ніж на судову систему. "У нас немає суду, у нас немає гаранта Конституції".

Закликав журналістів «не проспати харківську змову». Тобто - переклав відповідальність і боротьбу із себе на мене, яку тягають на допити до слідчого. І на тих львів’ян, яким б’ють камери, і на тих киян, яких з Українського дому виносять перевдягненим "Беркутом". Нечесно це, Андрійовичу. Я сьогодні до Вас підходила, розмовляла з Вами, але своїми проблемами, подивившись у Ваші тоскні очі, навантажувати не стала. Не навантажуйте і Ви мене своїми. Якби я могла вирішити такі проблеми - балотувалася б у Президенти.



Далі він дуже довго на цифрах розповідав про газ. Суть зводилася до того, що Тимошенко підписала невигідний контракт. А що їй було робити, якщо на інших умовах Путін не підписував? От якби була єдність у державі, тоді б ми що завгодно могли зробити. Хоча б трубу перекрити. І замінувати її - так, про всяк випадок.

Абсолютно в усіх негараздах Андрійович звинувачував Тимошенко. Тоді, коли він був Президентом, а вона прем’єром, не визнавала його владу і заважала йому працювати - тоді так, між ними не могло не бути війни. Але зараз, коли обоє не при владі і коли треба всьому, що дихає, об’єднуватись проти того, що ці (обіцяла не вживати брутальних слів стосовно Януковича) хочуть зробити з Україною, - чому б зараз не укласти з Тимошенко ситуативний союз - на одну проблему, можливо, навіть на одну акцію, не приховуючи це від народу, а далі вже куди політика поведе.

От, наприклад, я - якби обшукали журналіста газети "Комуніст", без жодного докору сумління встала б на його захист. Написала б з ним спільне звернення до прокуратури, провела спільну прес-конференцію тощо. А вже потім, коли проблему було б вирішено, він би продовжував лаяти Бандеру, а я Леніна. А як інакше?



Ще Ющенко казав, що харківська змова - це не одноходовка, за цим підуть домовленості у сфері атомної енергетики, авіапромі, у сфері приватизації. «Мова йде про капітуляцію, і у нас є ще декілька днів, і є умовно вільні українські журналісти. У нас є українці, хоча дуже багато малоросів. У нас є ще декілька днів, щоб говорити одним голосом і мати мінімальну можливість зупинити це зухвальство».

«Хто не встав з колін - вставайте, не ховайтеся по норах, займіть відкриту громадянську позицію. Не моя справа і не моє бажання сьогодні давати оцінку Президенту. Я не хочу цим займатися. Я зараз говорю про речі, які ВАС повинні зачіпати, як молодих людей, для яких робиться ця політика. Давайте приспустимо партійні прапори і піднімемо прапор державний і, може, це нас консолідує".

Не Ваша це справа? Після всього, що було, умиваєте руки, Андрійовичу? Лаєте Юлю, а за ким іти, не кажете? А державний прапор, до речі, зараз в руках у Януковича, Азарова і Литвина.
Громадянська позиція? Акції протесту? Але хто об’єднає людей, які вийдуть на протестні акції? Іти усім, хто проти приєднання до Росії, під "Свободу"? Я-то не проти, але тоді так прямо і скажіть.



Казав, що нам сьогодні потрібна координація - починаючи з журналістів і громадських організацій. Що громадянська позиція, позиція журналіста може зробити більше консолідації, ніж будь-який політичний проект. "Я не бачу сили, яка підняла б сумління нації, яке я оцінюю дуже низько. Нація спить… Я є песимістичним щодо партійних проектів через відношення громади до політичних сил".
Тобто - робіть що завгодно, але без мене і без Юлі. Партійні прапори не піднімайте, а державні в руках зрозуміло кого. Під яким прапором збиратися, Андрійовичу?!

Довго казав про роздробленість і метастази, які роз’їли демократичний стан. Винна у них, на його думку, персонально Тимошенко.
Дивувався з реакції європейців, ніби не розуміє, що вони нас банально здали.
Зібрав прес-конференцію, на якій, фактично, попросив людей не підтримувати Тимошенко. Мовляв, все одно нічого не вийде. І все.
А до того зустрічався з іноземними послами, позицією яких залишився дуже незадоволений. Оскільки Тимошенко теж зустрічалася з послами, може, він просив їх її не слухати?



Сказав, що не може кілька днів переговорити з Януковичем - той його не приймає. Що Янукович - це реальність, за ним стоять мільйони. Він не поділяє думку цих мільйонів - так само, як не поділяє думку тих мільйонів, які підтримують Тимошенко.
Сказав, що «на мітинг 24 квітня люди будуть завезені, а я цього не люблю, бо не люблю попів гапонів».
На питання, чи планує він якусь консолідацію з Тимошенко, Ющенко відповів, що він за координацію, але якщо з’явиться разом з Тимошенко на якомусь купленому мітингу, то як він пояснить, що він там робить?

Взагалі-то легко пояснити, Андрійовичу. Націю і державу рятую, скажіть. А це не робиться, скажіть, у білих рукавичках.
А якщо не хочете руки бруднити - ідіть з політики. Політика - річ брудна, якщо Ви ще не помітили.

У Вашому патріотизмі я ніколи не сумнівалася. То у чому ж річ?
Вас що, Янукович чи Путін особисто на чомусь упіймали і шантажують? Інакшого пояснення такій поведінці я не бачу.
Чи, може, особиста образа на Юлю? Припиніть ставитись до неї як до жінки і до людини. Зрозуміло, що вона не раз Вас зраджувала. Ну, і що? Вона політик. Всі політики зраджують.



Після прес-конференції сталося те, що мене добило. Від друзів, які трохи ближчі до Ющенка, ніж я, чула, що він зараз повністю під впливом Ульянченко, робить те, що вона каже, що вона нікого до нього не допускає, тощо. Не дуже у це вірила, звісно. Але сьогодні почула, як, вийшовши із зали прес-центру, Віктор Андрійович спитав у Віри Іванівни: "Куди я зараз іду? Туди чи туди?" - показуючи, направо чи наліво по коридору.
Це у штабі "Нашої України", тобто у будинку, де він орієнтується, як удома, і не на офіційній церемонії з протоколом, подробиці якого йому може бути ніколи вивчати.

Андрійовичу! Коли людина розгублена і ображена на весь світ, їй належить дати добрячого ляпаса, щоб отямилася. Саме так і сприйміть цей текст. Виженіть зі свого штабу для початку хоча б одну яку-небудь крису і виплатіть цим трьом полтавчанам зарплату. Великі звершення починаються з маленьких вчинків.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив