"Украинский русский" как орудие объединения

trim_c — 02.08.2016
Я воспроизвожу с небольшими сокращениями материал, появившийся на днях на страницах ресурса .
Я предвижу "крик беотийцев" по поводу предлагаемой идеи. Хотя мне она представляется вполне разумной, особенно на Востоке и в Одессе.


Звичайно, слід бути певними, що ніякі зміни на Сході неможливі за умови панування "місцевих князьків". Це означає, що українська влада має докласти зусиль до демонтажу феодального ладу, зокрема, їй слід відмовитися від системи призначення на керівні посади місцевих бізнесменів, котрі з легкістю мігрують з однієї партії влади в іншу (але у БПП, на жаль, величезна кількість колишніх регіоналів, тож, на жаль, демонтаж феодалізму наразі виглядає примарним...).

Ще однією істотною перешкодою для інформаційно-ідеологічної роботи на Сході є те, що для великої частини його населення Україна є чужомовною країною, із дещо чужими цінностями (однією серед яких, здається, є цінність України як незалежної держави). Перевиховання мільйонів російськомовних жителів Сходу таким чином, щоб вони стали україномовними – марний і, навіть, небезпечний соціальний проект. Одначе, з допомогою необхідних інформаційно-ідеологічних зусиль, більшість населення цієї частини України можуть стати справжніми – російськомовними – патріотами України.

Гадаю, що надання певного офіційного статусу російській мові в Україні (не лише як "регіональної") і впровадження шкільних курсів "української російської мови" і російськомовної української літератури може допомогти подолати чужомовність України для частини її населення. Дарма, що цьому напевно зрадіють у Росії. Справжній зиск цього кроку для України може бути дуже великий. Такий самий як і зиск від офіційної двомовності у Канаді, де франкофони домінують лише в одній серед 13 провінцій і територій. Офіційно визнана двомовність – запорука того, що носії обох найбільш поширених мов відчувають цю країну як свою рідну; також вони відчувають, що їхні інтереси враховуються; отже, це запорука єдності неоднорідної країни. Ще один приклад – Сполучені Штати Америки, котрі надзусиллями вибороли незалежність від Великої Британії і не мають проблем з тим, що продовжили користуватись англійською.

Американська англійська відрізняється від британської англійської приблизно так само як "українська російська" від "московитської російської". Українським філологам може бути запропоновано розробити стандарти "української російської" літературної мови на основі розмовної російської, котра вживається в Україні. Також у школах може вивчатися окремий розділ у курсі української літератури – російськомовна українська література, включно з творами Гоголя, Михайла Булгакова, прозою Тараса Шевченка тощо. Тобто рідна для багатьох українців російська мова може легко бути подана для них як "наша українська російська", а не та, що є мовою чужої і ворожої країни. Це ніяк не суперечить потребі ембарго на "антиукраїнську макулатуру" з Росії. Також не слід боятися про витіснення української російською – у незалежній i керованій патріотами Україні воно ніколи не відбудеться: yкраїнська мова дуже міцно вкорінена на Заході, Півночі і в Центрі України. Окрім цього, володіння українською необхідне для роботи на багатьох посадах... Отже, щодо інформаційно-ідеологічної роботи на Сході, я гадаю, що на її високу ефективність можна розраховувати тоді, коли вона спиратиметься на офіційно визнану "українську російську" мову. В іншому випадку, коли український патріотизм подається як такий, що може бути пов'язаний лише з українською мовою, тоді як можна розраховувати на розвиток українського патріотичного духу на російськомовному Сході

Юрій Крячко
Кандидат філософських наук, науковий співробітник Канадської Національної Наукової Ради

ТО, что языковая проблема в реальности не существует - это показывают все соцопросы во всех регионах. Но точно такой же факт, что "проблема языка" используется как знамя всеми противниками Украины. И этот слоган находиь пусть и не очень многочисленных, но зато чрезвычайно активных и крикливых сторонников.

Можно поглядеть на проблему и с иной стороны. Украинский язык не является и никогда не был диалектом русского языка, это доказано в трудах лучшего российского слависта академика Зализняка. Но вот "украинский русский" диалектом "стандартного русского" конечно же является. Притом что различия между ними не только фонетические (знаменитое фрикативное "г" не единственное фонетическое различие), лексические и грамматические различия тоже достаточно ощутимы ("я оставила газ гореть" - такая инфинитивная конструкция для киевлянина вполне нормальна и немыслима для москвича, по крайней мере в 60-е было так).

Так что идея Крячко выглядит как примирительная и в то же время не использующая "языка врага", т.е. в меньшей степени задевающая суперпатриотов - замечу, что главные патриоты это те, кто ушел добровльцем, но среди бойцов добробатов как раз преобладал "украинский русский".

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив