Трансформації зайців

Здається, ніхто, крім Петра Руліна у 1931 році, не писав про те, що в 1883 році, через три місяці після того, як Старицький попросив у Нечуя-Левицького дозвіл на переробку його комедії «На Кожум’яках», і за п’ять місяців до прем’єри «За двома зайцями», в київській «Заре» уже надрукували рецензію на ще нікому не відому п’єсу. «Зайцям» пообіцяли великий успіх, особливо серед киян (пророки! щоправда, якраз прем’єру зустріли без ентузіазму, і Заньковецьку швиденько випхали з ролі Проні на епізодичну Устю).
А от що не писав і Рулін: анонімний рецензент називав героїв Фросиною Рябковою, Горохвостим, Горпиною Скавичихою і Оленкою, а не Пронею Сєрковою, Голохвостим, Секлитою Лимарихою і Галею. У Нечуя, нагадаю, — Євфросина Рябкова, Гострохвостий, а останні два імені такі ж самі. Мабуть, існувала якась проміжна редакція, яка згинула разом із багатьма рукописами Старицького. Зрештою, ми не знаємо напевно навіть те, який текст грали у листопаді 1883-го: «Зайців» драматург опублікував лише у 1890 році; в 1884-му Проня вже була Пронею, а от Свирид мав прізвище Голохвіст (це ми знаємо з афіші воронезьких гастролей).
|
</> |