Сьогодні - річниця подій на Грушевського

bilozerska — 19.01.2015

У цей день бійці "Правого сектору" свідомо перевели протистояння на Майдані з мирного у силове русло, вивівши тим самим ситуацію з глухого кута. Після цього про ПС почув весь світ.

Це було не екстремізмом, а народним повстанням. Екстремісти хтось чи повстанці, визначається лише поведінкою народу: екстремістів народ боїться, а повстанців масово підтримує. Не просто молоді хлопці у масках кидали каміння і "молотови" у "Беркут" - а тітки і навіть гламурні дівчата виколупували для них цю бруківку, а старенькі бабусі - божі кульбабки приносили тару для коктейлів Молотова.

Ця масова підтримка означала, що для силових дій не рано і не запізно, а саме час.

Всі, хто були на Майдані в ці дні, пам'ятають, як усе було. 16-го приймаються драконівські закони про заборону ходити у великих шапках, 19-го, в неділю, на найближчому вічі, "офіційні" лідери Майдану виявляються неспроможними щось цьому протиставити, бо твердо знають, що треба за будь-яких обставин залишатися толерантними. І тоді наступає зоряний час тих, хто роками твердо вірив, що доля Вітчизни не кулуарними договорняками вирішується.

З особистих спогадів - все було як завжди: я й гадки не мала, що буде щось іще, крім віча, тому на початок найцікавішого в мене були майже розряджені фотоапарат і камера. Але я знімала. Знімала на мобілку, розрядивши два запасні акумулятори. Увертаючись від каменюк, бігала під арку, в будочку охоронця стадіона "Динамо" (тоді вона ще не була спалена), і хвилин по 15 підзаряжала там фотік. Потім виходила і знімала знову. Сказав би мені хтось тоді, що через два з половиною місяці я поїду на війну...
Страшенно надихалась газом, бо газ іде вгору, а я була останньою, кого хлопці зняли з даху автобусу перед тим, як його палити. Кашляла потім до кінця березня.



Як не дивно, зараз, після восьми місяців на фронті, ці спогади майже не втратили яскравості. Сьогодні - рівно рік життя у стані війни.

Як шалено пролетів цей час, і скільки всього змінилося. Ви пам'ятаєте, як важко було на Майдані добути бронежилет-"троєчку"? А звичайну радянську каску? Як хлопці екіпірувалися - хто на що спромігся, і були схожі на персонажів з якихось фантастичних фільмів? Зараз, дякуючи людям - тим самим, які тоді допомагали Майдану, а зараз вивозять на собі фронт - у нас якісне військове спорядження, про яке ми роками на вишколах могли тільки мріяти. Ще трохи - мабуть, і зброї буде достатньо.

Того дня люди відчули себе Нацією у розумінні єдиного організму, поділились на фронт і тил і навчились злагоджено працювати - ще не знаючи, як скоро це знадобиться вже не для форс-мажорної зміни влади, а для війни народної, священної війни (с). Як тоді, 19 січня, Майдан остаточно почав жити своїм життям, не звертаючи уваги на своїх "офіційних" лідерів - так і сьогодні звичайний народ захищає свою Вітчизну, відверто ігноруючи найвище керівництво держави з його "договорняками".

Українська самоорганізація увійде в історію.



Момент розбиття першого скла в першому автобусі - з цього все почалося. Через три дні з’являться перші загиблі.





Цей самий момент з іншого ракурсу, зловлений фотокором "Рейтерс", де і я потрапила в кадр. Це фото обійшло весь світ:

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив