Слово об украинской духовной Ылито

Давайте посмотрим на тех, кого эта духовная и сакральная исследовательница полевого украинского секса так "опустила": "шестидесятники", это, по статистике Чорновола, были сплошь интеллигенты в первом поколении - крестьянские дети, которые получили советское образование. Мое поколение - «второе образованное» после сталинской Катастрофы (не говорю здесь о себе лично, мне немного больше повезло, - я же из «недобитых»). А теперь посмотрите, где оно сейчас, мое поколение, и что с ним произошло? Или спилось или скурвилось":
Вот это спившееся и скурвленное (по словам пани Забужко) поколение, страдавшее во время москальской оккупации:
Это тот самый Дудар, который "Красную Шапочку" переделал и она стала пить, курить, по-москальски ругаться и заниматься сплошным развратом
Да-да-да, вы правильно угадали, что это дядя Виктора Ющенко, который тоже помогал москальскому оккупационному режиму рисовать искаженную украинскую ментальность!
Ну, а это тот самый Хвилевой, который был "красным вихрем пролетарской революции".
Ну, а теперь вернемся к нашим баранам к нашей сакральной аристократке их "недобитой" провинциальной духовной аристократии. Вот она собственной персоной:
Член Союза писателей СП СССР после первого ма-а-ахонького сборника! Представьте себе, какие надо включить механизмы, чтобы считай соплюху приняли так быстро, если некоторые писатели по полтора-два десятка книг (к примеру, как Игорь Росоховатский) понаписывали, прежде, чем его приняли в СП.
То же самое касается членства в КПСС. Это какие надо иметь заслуги перед Родиной, чтобы представительницу "антиллигентной прослойки" приняли в КПСС в 27 лет!
Пишут, правда, злые языки:
"десь на початку 2000 року перед переїздом до Кива, мені в Луцьку "по секрету" розповідали, що батько Оксани Забужко ніби-то був кдб-істським агентом або "внєдрєнцем", оскільки фігурував по справі Мороза чи подібній справі ("справою Мороза" називали усі політичні справи періоду від кінця 60-х до середини 80-х, які до Мороза, власне, і його групи стосунку не мали). внаслідок судових процесів-політичних репресій досить значна група інтелектуалів Львова і не така велика як для провінційного Луцька, але все ж немала - молодих інтелектуалів Волині сіла. але пан Забужко якимось чином ніби вийшов сухим з води, і не тільки не був покараний, але "пішов на підвищення". (в ті часи переїзд до Києва вважався підвищенням і не інакше. логіка наступна: якби проти кого що було, то ніякого виїзду із Луцька чи іншого населеного пункту до столиці ніхто б не допустив. Шишко, наприклад, хоч був в тому ж товаристві, до якого був причетний і Забужко, так і залишився невиїздним.) і що ніби-то забужківське "внєдрєнчєство" було пізніше підтверджено розсекреченими архівами КДБ, і буцімто його перша так звана політична судимість була прикриттям для зняття підозр [...]у мене самої тільки одне виникає питання, яке перехиляє чашу між двома абсолютно непідтведженими поки версіями - цілком можливо і воно хибить. а питання в тому, що Оксана Забужко як літератор вигулькнула на початку 90-х, і в той час, наскільки мені відомо, вона працювала в інституті філософії. згадаймо, що з проголошенням незалежності до влади прийшов вчорашній замсекретаря компартії Л.Кравчук, і навряд чи помінялась КДБ-істська верхівка, перйменована на СБУ. просто трошки змінився зовнішній антураж. дочці ворога цієї системи, ключові фігури якої лишились при фактичній владі, не світило би влаштуватись до будь-якої наукової установи навіть прибиральницею чи лаборантом. їй би на законних підставах відмовили. і мови ні про які публікації теж не могло б буть. і швидкий злет, і публікації в офіційних друкованих часописах молодої літераторки пані Забужко давали підстави злим язикам чесать про те, що її від початку "просувають згори" саме завдяки батьковій "наполегливій праці". Но вряд ли мы будем верить клевете на тех, кого сама жена президента считает светочем духовности и украшением украинского народа.
Ну, а кто желает, может насладиться лучшим произведением XXI века здесь:
"Официальная страница Оксаны ЗАБУЖКО"