Сделай мне монтаж

pani_grunia — 03.03.2010 Здавалося б, працюючи в журналістиці, я б мусила бути готовою до усієї кухні і специфіки роботи з колегами. Однак я виявилася вкотре не готовою до нюансів, які вирішують усе.

Вчора я дала коментар телеканалу «Інтер» з приводу дня письменника. Тридцять хвилин нашої зустрічі я розповідала журналістці про те, що видання колективної збірки «8» чотири роки тому було своєрідною забавкою, і про літературні амбіції ніхто на той час особливо не думав. Чотири роки тому ще не було мережі книгарень «Є», сайту «Літакцент», хотілося пожвавити культурний процес довкола, пройти усі етапи підготовки видання з ілюстраціями, дати поштовх наступним проектам і показати, як можна працювати з аудиторією через інтернет. Говорила про те, що сьогодні навряд чи є сучасний автор чи видавець, котрий не веде блог чи якісь публічні нотатки, і що це важко порівняти з часами, коли слово «інтернет» звучало лише в зневажливому контексті і нам важливо було це перебороти.

Крім того, у розмові я наголосила, що мене цікавить моя безпосередня сфера – літературознавство і критика, а побувати однією ногою у річці під назвою «творчий процес» у якості автора було просто корисно і пізнавально. За цей час багато що змінилося в уанеті, з’явилися явища під назвою «монетаризація блогу», «блоги політиків», «корпоративні жж» і тому подібне. Говорила про те, що сприймати мережу можна лише як комунікативний інструмент, а не місце народження талантів, бо вони народжуються дещо за інших обставин і їхній творчий розвиток мало залежить від статистики блогу та подібної дурні.

Що вийшло в результаті?
Голос за кадром: «Вера считает себя писательницей, ведь у неё есть настоящая книга. Она ведёт блог и считает, что сегодня любой может стать автором». Далі йде мій синхрон про абстрактну річ - як відбувається процес підготовки тексту до друку, публікації. Після цього звучать слова пані Оксани Стефанівни про те, що від блогера до справжнього письменника – як від вуличного музиканта до симфонічного. З чим, звісно, мені важко не погодитися. Але для сюжету потрібен був «контраст думок», в результаті чого виник образ такої собі наївної вівці з інтернету, яка вважає паперову книжечку великим досягненням.

Блоги давно втратили якусь новинарську актуальність і можуть цікавити читача хіба у випадку скандалів – Бродський виграв у Коломойського мільйон чи схуднув, блогерша виклала фотографії відбитого носа гранітного Леніна, перекладачки відомого серіалу посварилися у блозі і тд. Я більше не маю жодного бажання виступати в ролі вимушеного адвоката інтернету чи виконувати в телевізійних сюжетах роль, до якої не маю жодного стосунку. Хочете запитувати про літературу – запитуйте. Не треба вкладати мені в уста абсурдні, а деколи ідіотичні речі, як колись примудрилися змінити контекст сказаного в журналі «Кореспондент», де написали «Она готова писать даже бесплатно, главное, чтобы печатали».
Пропоную тему свого спілкування з пресою про блоги вважати закритою, а вислів "популярный блоггер" вважати обсценною лексикою.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив