Просто так - потрошку про наше життя

bilozerska — 06.05.2015 У моїй кімнаті немає ліжка, замість нього - покладений на підлогу матрас. Це зручно - ввечері перед сном можна поставити на підлогу ноут і дивитися фільми.
Дивлюся тихенько, щоб не заважати іншим спати. Дебільний американський фантастичний бойовик - круті спецназьори з футуристичною зброєю, схожою на дитячі іграшки, проводять розвідвихід. У чорній футуристичній формі. У лісі.
Час дії - 26 століття. З лісу дія переноситься у місто, а саме - у звичайний сучасний торгівельний центр, зі звичайними ескалаторами. Серйозні фільми тут якось не сприймаються.

Крізь відчинене вікно чутно, як працює ворожа артилерія. Дві САУ, калібр 152, район Пісків. Криють щільно.
Пару разів було чути "вихідні СМС", а "вхідні" - далі, десь у Донецьку. На нашому напрямку, в районі ДАП, у військових важкої арти не залишилось. Танки теж вийшли - одночасно з 5-м ОБАТом ДУК. От і думай, що це було. Раніше я гранично скептично ставилась до повідомлень ЗМІ і речників АТО - мовляв, бойовики самі себе обстрілюють. Зараз - а хрін їх знає, схоже, що справді розхитують ситуацію під 9-е.

Позавчора двоє наших сиділи в секреті на Опитному, і на них вискочила велика ворожа ДРГ, яка йшла атакувати позиції ЗСУ у селі. Наші їх відігнали, але один отримав поранення. Куля 5,45 пройшла крізь плече і застрягла у лопатці. Зараз він у лікарні в Дніпропетровську.


На фото - я з бійцем з Франківщини, позивний "Стрілок", який пізніше був поранений на Опитному

У Широкиному під Маріуполем "бомбосєкі" (адже правосєків на фронті нема) щодня відбивають ворожі атаки. Там інша ситуація, ніж була у Пісках - ворог щодня підходить дуже близько, тільки встигай стріляти.

Я називаю себе звичайним солдатом, але ніде правди діти - свободи у мене значно більше. Але все-таки... Зараз у нашої групи тривалі навчання. Новий командир і новий інструктор, тренування зранку до вечора. Ходіння, маскування, стрільби - на різні дистанції, з різних позицій і все дуже швидко. За рік війни я жодного разу не стріляла з кулемета чи гранатомета - не тому, що не було можливості - нагод було безліч, а тому, що не уявляла себе в реальній бойовій ситуації з РПГ чи ПК і шкодувала БК на власні забавки.
Тепер у нас інше правило: кожен з нас повинен володіти усією зброєю, з якою працює підрозділ. Я навчилася працювати з кулеметом, гранатометом, знаю навіть, як заряджати і наводити СПГ.

Все це дуже класно, але тепер я не можу потрапити на передок. Де група - там і я. І це ще дуже добре, що ми навчаємось, а не стоїмо, наприклад, на нудному тиловому блокпості. А комусь же і на тих блокпостах стояти треба.

Наша влада - не настільки тупа, як здається. Спочатку нас всіма правдами і неправдами прибрали з передової (ну, принаймні, офіційно), потім розпочали інформаційний наступ на ПС. Громадська думка влаштована так, що минулі заслуги швидко забуваються. Ми не зможемо довго сидіти на базах і нагадувати людям, якими героями ми були в ДАП і Пісках - в той час, як опоненти щосили доводитимуть людям, якими негідниками ми нібито є ЗАРАЗ. Врятують нас, як завжди буває - вороги. Вони почнуть наступ, ми рвонемо на фронт, і опонентам стане не до нас, а нам - не до них.

Але поки що - виснажливі тренування вдень і виснажливі Інтернет-війни вночі. Оскільки я не семижильна, буває, зранку просто не можу встати і пропускаю тренування. Інших би за це покарали, мені й слова не кажуть. Ясна річ, це не зовсім правильно, і почуваюся я через те незручно.

Вороги насправді - найкращі друзі. Про це можна писати дисертації, а можна - поеми. Для "умовно своїх" ти конкурент. Що роблять з конкурентами? Передусім - замовчують, принаймні, замовчують усе хороше. "Пральний порошок нашої фірми порівняно зі ЗВИЧАЙНИМ (тобто - виробництва фірм-конкурентів, тобто - безіменним) пральним порошком..."
(Одна рок-співачка, яку я дуже поважаю, розповідала в інтерв'ю про свою родину і на уточнююче питання журналіста: "Тобто, твої батьки були звичайними людьми?" - відповіла: "Не вживайте це слово - "звичайні", воно образливе").

Вороги - інша річ. Чим більше вони роздуватимуть наші персони, тим більш значущими здаватимуться собі самі.
Знищити нас у них далеко не завжди є можливість. Тому вони тільки те й роблять, що нас піарять.
Я багато років сумлінно працювала, але мало хто, крім найближчих друзів, взагалі знав би про моє існування, якби януковичі не проводили у мене обшуки, а місцева і немісцева вата не влаштовувала регулярні скандали навколо моєї персони. Мало хто дізнався би про ПС, якби не путінські ЗМІ. Нинішня влада давно не була б при владі, якби не Путін, який, мабуть, у церкві свічки ставить (чи, скоріше, антихристу жертви приносить), щоб ми розпочали "нацистський третій Майдан".

А коли вороги, не шкодуючи своїх надпотужних, неспівставних з нашими ресурсів, починають нас піарити - про нас дізнаються хороші, порядні люди. Розуміючи, що путінська вата поганого не порекламує, вони щосили починають нам допомагати.
Так і тримаємось :)

UPD. А щойно - гарна новина. Вчора один наш боєць повернувся до нас із лікарні (горів у машині), а сьогодні в нього народилася донька!

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив