проМова

Від нас не вимагається зберігати, боронити і захищати нашу Мову - це вже зробили наші пращури.
Мова не потребує щоб ми її вчили, знали і кохали - її полюблять і вивчать наші нащадки, по-справжньому, як нам не дано.
Але від нас треба щоб ми розмовляли нею .
Ми самі вибудували це гето, і тепер один одному на нього жаліємось.
Це таке огидне лицемірство і блюзнірство, що жоден кончений москаль на таке не здатен.

І спеціально для руськоязичних захисників Батьківщини:

ніхто не віднімає і не принижує ваш звитяг.
це просто неможливо зробити.
нікому.
окрім вас самих.
але зрозумійте надважливий, ключовий, момент:
ці землі пережили і видавили з себе усіх, крім україномовних.
Мова - душа цієї землі.
хочете щоб вона, ця земля, стала вашою?
тоді навчіться, а хто вміє то почніть, розмовляти однією з нею мовою.
до тих пір - ви за Україну, але ви ще не українці.
бо українці знають українську мову.
навіть коли, вимушено, не розмовляють нею.

прошу зрозуміти мене вірно, я нікого не намагаюсь образити, або, тим більше, відмовити ;)) в праві називатися українцем.
але хіба бувають собаки що м'явкають?
чи солов'ї що каркають?
чи коні що хрюкотять???
а хіба можуть бути українці, що розмовляють російською, заглядають у польщу і слухаються америку з ізраілем?

хочете бути українцем - будьте. але будьте вже тоді цілком і повністю.
від початку й до кінця .