Про відступ, опір, мочилово, осягнення, безвихідь. Трохи нарікань і більше висновків

ledilid — 15.01.2010 У ці дні в нашу газету телефонує особливо багато читачів.
Ми у своєму кабінеті трубку вже давно не беремо – бо читачі здебільшого екзальтовані, та й у будь-якому разі забирають купу часу, якого в нас і так нема, - але настирливі додзвонюються до колег за іншими номерами.
Нарікають навіть ті, хто передплачує «Україну молоду» вже десять років: на цих виборах газета перетворилася на «помийну яму», «скільки у вас жовчі і злості», «не будемо вас більше виписувати» і все таке.
Що вже казати про реакцію тих, хто отримує «УМ» на шару (штаб Юща передплатив кілька десятків тисяч на деякі області з агітаційною метою).

Власне, у 2004 році «УМ» теж грала «в одні ворота», але тоді вся аудиторія цим захоплювалася, нас носили на руках. Не захоплювалися хіба такі, як прихильниця Януковича Лариса Скорик. Її в розпал «помаранчевих» подій власні студентки навіть забили цвяхами в туалеті :). Пані Скорик казала: «Якби не «Україна молода», то, певно, і Помаранчевої революції не було б».

Про це ми вже писали. І про те, що тепер нам соромно працювати в «УМ», - також писали. І ось за підсумками виборів-2010 пишемо це ще раз.

Це не новина. Просто констатуємо, що наша газета не витримала цей іспит. Зійшла на пси, втратила повагу, розгубила цінних прихильників.
Ми знаємо, що багато симпатиків Ющенка пісяють окропом від того, що принаймні в «УМ» можна почитати схвальні відгуки про Віктора свєт Андрійовича. Але ж не за таку однобокість преси агітував п’ять років тому на Майдані сам Ющ. «Свобода слова – це тільки щодо критики інших, а я нехай буду недоторканним» - так вважає абсолютна більшість наших політиків, і Ющенко – в перших рядах.

Тому були в газеті і суцільні потоки набридлого компромату лише проти однієї з кандидаток. І спроби – часто вдалі – обмежити кількість її фоток навіть у негативних матеріалах (чесслово, підхід – як у радянської преси). І мусування єврейського походження цієї кандидатки. І спроби обмежити коло осіб, у яких можна брати великі інтерв’ю.

Спершу ми з цим активно боролися, а потім стомилися, спустошилися й вирішили просто усунутися. Бо дістало. Навіть в Африку на три тижні тікали.

Нам (Д. і Л.) навряд чи можна дорікнути, що ми на цих виборах працювали нечесно, писали заказушні матеріали і т.д. Ні, ми якраз працювали чесно й заказушних матеріалів не писали. Власне, знаючи нас, нам редактор цього й не пропонував (і тому ми в нього «сливьом» юлєфанами, ггг). І ніяких репресій ми не зазнали, якщо не рахувати пресингу певного кола осіб із Банкової за запитання Лесі до Юща в ефірі ток-шоу Кисельова на «Інтері». Редакторові треба віддати належне: хоча він і вважає, що так підставляти газету не можна, тут Дорошенко прийняв весь удар на себе.

Свою частину шпальт політики ми робили об’єктивною, і куму Сему спасибі за те саме.
Але ж це була лише частина газети. Й численні питомо українські шпальти – УПА, Голодомор, Сверстюк в авторах і т.п. – наш імідж не рятують.

Сьогодні ми нарешті робимо перший сильний видих: фуууууууухххх. Перша й найгірша серія цієї бодяги завершилася разом із фінішем агітації.

На цьому «газетна» частина думок закінчується і починається суто передвиборча.

Така штука: це нам особисто як «своїй» пресі Ющенко – тобто його «поручєнци» - зробили перелічені бяки.
Абсолютна ж більшість громадян (і журналістів) разом із бардаком отримали в ці п’ять років досі не знаний Україною розгул свободи і вседозволеності щодо критики влади.

І чого в тюхтія-Ющенка не відняти, це української політики. Хоча вона й проводилася сікось-накось, її цінність ми зрозуміємо тільки тоді, коли втратимо. Як правильно пише шановний Бед Джокер, тоді буде вам і український дубляж, і визнання УПА, і «дружба флотов» до 3017 року.

Врахуйте, що Ющ закінчує каденцію демократичними виборами, без надзвичайних станів (про які так гучно тринділи деякі пророки), без «спадкоємців», без закулісних переділів влади. Чи подарують нам такі розкіш у 2010 році пані Ю чи пан Я?
Замисліться над цим. Вони вже показали, як можуть розписувати «ширку» із пролонгацією повноважень та переділом повноважень під конкретні морди.

Ми розуміємо, що Ющ лузер, нещасний і приречений. Але ми таки за нього проголосуємо в першому турі. Це буде, як зазначає шановний Микола Поліщук, український акт мистецького протесту проти ще гірших політиків.

Дуже довгий час ми були твердо переконані, що за Юща більше не голосуватимемо ні в жисть – так дістав. А тепер таки погодилися кинути йому свій голос – ніби з жалості, ніби на паперті.

Ми кагбе проголосуємо за українську політику. За яку-не-яку свободу для інших.
Проти російської експансії. Проти маріонетковості відносно кремлівських карликів. Ну і всяке таке, коротше, ви зрозуміли.

Якісь ілюзії щодо шансів Ющенка на другий тур (у Д.) пару місяців тому були. Тепер вони розтанули... на 99,9 відсотка.

Визнаємо: другий термін Юща без владних повноважень був би ще більшим бардаком і протистоянням.
Так, Ющ не витримав іспит, Ющ – барин, який не хоче чути критики і майже не спроможний визнавати помилки, Ющ не має команди й не вміє її берегти», Ющ не розуміє, що занудствувати по 155-му колу з тією самою заїждженою платівкою про «50-річного бомжа без квартири» і «сучку з блохами» - це тупість і хамство.
Але Ющ – отакий – справжній.
А Юля – актриса погорілого театру. У неї тисяча облич, і зараз на ній те обличчя, яке вигідно тому, на кого вона дивиться. Її президентство може бути страшним. Після неї, швидше, буде потоп, а не демократичні перевибори.
Янукович – просто тупий і гидкий, і він зі своїми табачнєгами й джигами вочевидь захоче відігратися за приниження 2004 року, і мало нам теж не здасться.
Проте жевріє надія, що при Янукові українські сили принаймні отримають імпульс для нового гуртування, для активного спротиву і – не будуть розпорошені-перекуплені-стлумлені, як це буде при Тимошенко.

Утім, і Ю, і Я розглядають своїх (і не своїх) виборців як біомасу й бидло. Тому, звісно, якщо що - в другому турі ми голосуємо проти обох.

А наразі констатуємо, що в найближчі 5 чи й 10 років наша країна не має перспектив. І, схоже, бляцький російський флот тут залишиться після 2017 року з усіма іншими північними впливами та наслідками.
Яка, бл…, Європа? Яке ЄС? Це дупа, і в цій дупі навіть перед самими виборами, навіть у столиці тупо не прибирають сніг на тротуарах і дорогах, через що він тупо перетворюється на кригу, на такі намерзлі брили льоду, яких ми не бачили вже казна-відколи, і між цими брилами машини соваються, наче в бобслеї, а перехожі – послизаються й падають.

Короче, падаємо всі.

Але, що не кажіть, а в опозиції нам працюється краще. Тільки б кредит не задушив:)

За сім вибачайте за многабукафф, завжди ваші ledilidи.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив