Про М.

bilozerska — 28.08.2016 М. на війні з перших днів. Прийшов дитиною, зараз - матьорий воїн. Із вродженим почуттям справедливості і абсолютним невмінням брехати.
Такий зовсім-зовсім простий хлопчик з організацією психіки, як у професорського сина, з тонкими рисами обличчя, в якому є щось шляхетне - думка в очах... Думаю, кожному такі зустрічались, а на війні особливо.

Він не з реготунів - серйозний такий, флегматик, часто по-дорослому чимось невдоволений.

Біля нього тричі розривалися - постріл з РПГ, 82-а міна і ПМН. Ті, хто були поруч, гинули або отримували серйозні поранення, він - тільки легку контузію. На четвертий раз він зняв собою ОЗМку. Вона вистрибнула, перелетіла через їхні голови і не вибухнула. (Дуже задоволений, притяг від неї стакан: "Буде пивна кружка"). На п'ятий - удвох з товаришем пішли до командира, залишивши чотирьох в посадці. Тільки трохи відійшли - прилетіла міна, троє загиблих, один важкопоранений...

Тьху-тьху-тьху - стучу по дереву...

Весь час, коли він не воює і не спить, він розмовляє по телефону зі своєю дівчиною. Сам, до речі, родом західняк, а дівчина в нього тутешня, з Донбасу.

Вчора їхню безкінечну розмову перервав ворожий АГС... Ні, було не так. На воги, які кучненько лягли по нашій будівлі, не було звернуто жодної уваги. Але пацани, які чергували на посту, помітили в нічник ворожого корегувальника, який тусив непристойно близько від наших позицій.

"О, то я його зараз вогом в*бу", - не мудрствуючи лукаво, вирішив М. Сказав дівчині, що подзвонить за півгодинки, узяв свій АК з підстволом (АК не простий, а історичний, його історія буде мною написана після війни), запхав до кишені парочку вогів і по-домашньому, в гумових капцях, поліз на горище... Пацан сказав - пацан зробив. Ще кілька кулеметних черг з нашого боку - і решту ночі ми спали спокійно. М., схоже, не спав - спілкувався з дівчиною...

Це ми. Це наша війна. Це наша (і про нас) пам'ять завтра. Ми були саме такими, а не такими, якими будемо завтра у фільмах.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив