Вылазка 
Нескучные корнеплоды 
По гитаре моей как по жизни расходятся трещины 
Что надо есть в Узбекистане 
безалкогольное белое вино 
Берегите Челюсть, или Две задачи любого спора 
2 августа 
День за днём. 4–6 августа 1812 года
14.01.2011 —
Оля, перестала б ти вже лазити по обкладинках різних
Не подумайте.
dubchack — 20.01.2011
А з чого почалося.Водій київської маршрутки № 180 Саша Бройлєр раптом усвідомив, що йому вкрай не подобається українське слово «здебільшого», бо від нього віє дебілізмом.
На диво, в цю саму мить студентка КНЕУ Анна Поперечна обурилася вживанням на телебаченні слова «вірогідно», назвавши журналіста дебілом і вголос нагадавши уявному співрозмовнику про нормальне українське слово «ймовірно».
Учительці української мови київської ЗОШ № 214 Олені Юхимівні Дрищ, яка поклала життя на олтар боротьби за чистоту рідної мови, перед смертю нарешті відкрилася істина, і вона усвідомила, що не існує українського слова «лице», а є лише «обличчя». Про це вона написала в передсмертній записці, яку лишила нащадкам.
Степан Шонутак з Полтави не читав записки Олени Юхимівни, але
мав тонкий музикальний слух і працював касиром у супермаркеті
«Сільпо». Здібності дали йому змогу зауважити, що правила
милозвучності в українській мові абсолютно неправильні і суперечать
естетичним смакам українців, яким, звісно, легше вимовити «зі сухим
фікусом», а не «із сухим фікусом».
Пашутє з Макєєвкі на всі правила української мови
було глибоко насрать, про що він і написав у своєму блозі в одній
із соціальних мереж.
Проте не насрать було митцеві слова Івану Андрійовичу, який присвятив себе покращенню калинового феномену і зосередився на поверненні несправедливо викоріненої і забутої літери ґ. Вечорами Іван Андрійович милувався й тішився з українських текстів власного виробництва, де буква ґ майоріла в усіх без винятку словах, у яких міг лише бути натяк на ненависне неукраїнське г.
Прочитавши епатажний запис Пашути в його блозі в одній із соціальних мереж, секретарка Ліза Піхондо залишила гнівний коментар, принагідно попросивши, щоб таких постів більше не було, уживши фатальну конструкцію «будь ласка». Увесь технічний люд, який читав блог Пашути, бо любив його за відвертість, накинувся на коментар Лізи, засоромивши секретарку тим, що їй як гуманітарію варто би було погортати правопис і ознайомитися з правилами, де чітко зазначене правильне написання конструкції, яке споконвіку писалося через дефіс.
Женя з Троєщини, поспілкувавшись у літньому таборі з поляками, зрозумів, що польська мова значно правильніша за українську, і поставив знайомим лінгвістам питання руба: чому це в українській мові немає такого красивого і, головне, потрібного слова «замельдуватися», яке в польській мові означає «зареєструватися в готелі, поселитися»?
Дещо пізніше, за місяць, пенсіонерка Таісья Вєніамінівна Бєрдупрєєва, яка все життя пропрацювала бухгалтером на заводі «Висрісталь», засмутилася, натрапивши на Петрівці на книжку «Мітологія» і не зрозумівши її назви. Після перекладу загадкового слова й детального пояснення продавчині з лотка «Українська книжка» про особливості «нового правопису СТБ», Таісья Вєніамінівна посміхнулася і пообіцяла, що своєму онуку Нікітє вона ніколи не дозволить опуститися до такої убогості і попри всі розказні про неіснуючий в українській мові звук ф переконає його в доцільності вживання нормальних слів.
Журналістка Тома з Дніпродзержинська теж не любила дивних слів з «нового правопису», бо вони їй різали слух. Її підтримували інші діячі культури і техніки, які не любили СТБ.
А співак зі Сквирі Вася Бондарчук просто не любив українських
слів, особливо імен. Саме тому Вася назвав свою донечку
Селеста.
І вирішив проблему раз і
назавжди.
Сохранено
|
|
</> |
Оставить комментарий
Популярные посты:
Предыдущие записи блогера :
Архив записей в блогах:
Я тут посмотрел календарь, сделанный нашыстами с фотографиями нашысток (хотя может быть это не нашысты вовсе – я всегда путаюсь в этих движухах). Ну календарь, как календарь – страшненькие девки (на мой вкус страшненькие) полуголые выступают ...
Красивых людей у нас, я гляжу, чего-то совсем не стало: так чтобы и с лицом, и с фигурой ладной, ну и с душой, конечно, – какая же красота без душевности?
Бывает за целый день, а то и неделю ни одного красивого человечка не встретишь. Я даже как-то специально это дело мониторил: и в ...
Стало ...
Джон Маккейн ...
Полимерная глина, лазурит, стеклянные бусины, тибетское серебро. Центральный элемент: основа из синей полимерной глины, сверху затонирована акрилом и perl-Ex. Звезды нарисованы тоже акрилом. Потом основа залита эпоксидкой и в нее вставлена ...
