Навіть після такого пекельного літа відчувається ностальгія

Где ты листаешь закаты, целуешь рассветы
Где ты, прозрачное небо и синий простор
Где ты, оранжевый полдень и тёплое лето
Где ты осенние листья бросаешь в костёр.
В дитинстві любила бігати біля багаття, так шо куртка пахла димом кілька днів, а я балділа від цього запаху. Любила коли бабця палила листя на городі. Такий особливий запах, домашній якиїсь чи що.І ще бабця розповідала вершик про осінь. Я його не пам*ятаю повністю, лише маленький кавальчик:
Діти бігають по полю,
Печуть собі бараболю.
Ніде не можу знайти його повністю, а бабця теж шось його призабула. Люблю навіть таку осінь, сіру і мокру.Щось в ній є прекрасне.
Оставить комментарий
А за це дає нам дари Грушок, сливок Повні міхи
Радощів і втіхи ..... дітибігають по полю пекуть собі бараболю
Осінь, осінь, лист жовтіє,
Часто дрібний дощик сіє,
Діти бігають по полю
Печуть собі бараболю.
А Бровко пильнує,
Лапки собі гріє,
Ревуть воли і корови -
Добре їм ся діє.
(Такий варіант, принаймні, розповідали в нашому селі, може, в інших селах трошки по-інакшому...) Класний віршик :)