Мій Збараж

hudozhnytsya — 30.06.2010 Кажуть, що можна закохатися в місто. Зі мною ще такого не було. У мене є міста, які я люблю й не дуже. Але так, щоб закохатися… Може, все ще попереду.
Я люблю Тернопіль, місто, в якому я виросла, яке прокидалося разом зі мною і вислуховувало мої історії (я дуже люблю розповідати й слухати історії, так). Але то любов до доброго товариша, до старшого брата, до однодумця й красеня (!), врешті-решт. Я люблю Збараж, де народилася і куди повернулася після весілля. Не так, щоби до нестями – до нестями я люблю хіба що дорогу, отой проміжок між містами ( то може, я все ж закохана?), а те, що почуваю до Збаража, я зможу збагнути хіба тоді, коли поїду звідсіля…
Мабуть, я все ж люблю його, як рідного. У мене немає концепту дому, я вже мільйон разів казала, але це місто його створює. І якщо ми кудись із нього подамося, я хочу, щоби його фотографії – не замку, не старовинних церков, не туристичних прикрас, ні-ні, - хочу, щоби фотографії його світанків і туманів, гір і коней залишилися зі мною…

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив