Мій Збараж
hudozhnytsya — 30.06.2010

Я люблю Тернопіль, місто, в якому я виросла, яке прокидалося разом зі мною і вислуховувало мої історії (я дуже люблю розповідати й слухати історії, так). Але то любов до доброго товариша, до старшого брата, до однодумця й красеня (!), врешті-решт. Я люблю Збараж, де народилася і куди повернулася після весілля. Не так, щоби до нестями – до нестями я люблю хіба що дорогу, отой проміжок між містами ( то може, я все ж закохана?), а те, що почуваю до Збаража, я зможу збагнути хіба тоді, коли поїду звідсіля…
Мабуть, я все ж люблю його, як рідного. У мене немає концепту дому, я вже мільйон разів казала, але це місто його створює. І якщо ми кудись із нього подамося, я хочу, щоби його фотографії – не замку, не старовинних церков, не туристичних прикрас, ні-ні, - хочу, щоби фотографії його світанків і туманів, гір і коней залишилися зі мною…




Курсы повышения квалификации педагогов: новые подходы и цифровые технологии
Где телефонные мошенники берут "левые" SIM-карты
Рыбный день
Национальный космический центр
Как выбрать хорошую жену?
Сегодня - день ежа!
Леди Птица
Психопаты: рождение диагноза, часть десятая

