Кавун

bilozerska — 08.08.2016 Уявіть собі: спекотна, задушлива ніч, майже повна темрява, і вся вона стрекотить і свистить, ще й час від часу спалахує і бухає.
Кувалдою по жерсті: бах-бах-бах - наші, приглушено: пух-пух-пух і дзвінко: ляп-ляп-ляп - їхні. Блись! Буух! І тонесенькі "пшііу" - постійний фон для всього цього.

І тут один товариш згадує, що на сусідній пост вдень купили здоровезного кавуна.
Кавууун! Мокрий! Солодкий! Яка війна, коли кавун? І ми, двоє дебілів, підриваємось і, пригинаючись, біжимо через прострілюваний двір на сусідній пост.
Там, реально, на столі під навісиком півкавуна і двоє солдатів на перепочинку, які його хавають.
Як же важко врізати собі скибку, коли не можна підсвітити навіть мобілкою! Вийшла не скибка, а скибище! І я його хрум-хрум-хрум! Смачнішого кавуна, мабуть, у житті не їла. А потім у вмивальнику навпомацки мила руки й обличчя. А що, в нас тут навіть душ є, вдень, коли тихо, можна купатися.

Верталися по затишшю, а потім все почалося знову. Результат бою: з нашого боку - двоє легкопоранених солдатів ЗСУ. З їхнього - два дуже влучні постріли з РПГ, зроблені нашим гранатометником просто в їхній окоп, після чого стрільба з того боку на тривалий час припинилася, до них заїхав і виїхав транспорт, після чого вони десь години дві дуже щільно гатили в наш бік з усього, що мали. Зазвичай вони так поводяться, коли мають двохсотих.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив