Євген. Фінал.

the_mockturtle — 05.11.2014 Життя – то іронічна штука,
Переконайтеся і ви:
Колишня Таня недолуга –
Цариця модної Москви.
Тепер її життя вирує:
Вона вражає і чарує,
То фітнес в неї, то масаж,
То курси з виправлення карми...
І скрізь вітають всі жандарми
Її розкішний екіпаж.

Євген вола бере за роги:
Жіночих вподобань знавець,
Він на шляху до перемоги
Завжди ломився навпростець.
Прийшов. Впадає на коліна:
«О Таню, ти моя єдина!
Невже підсунеш гарбуза?»
Тетяна дивиться у книжку,
І очі витирає нишком,
А на щоці бринить сльоза.

Євген кахикнути не може,
Слова печуть, немов смола:
«Євгєній, я била моложе,
Я лучче качєством била,
То де були твої лупетки?
Які, до гаспида, німфетки?
Мені було сімнадцять год!
Та я б за рік, собача мати,
Уже могла голосувати,
Распротакий ти ідійот!

А зара, бач, такий до діла,
Немов свиня штани наділа,
Бо в мене глибше декольте,
Нівроку ноги та фігура,
І будні, сповнені гламура,
та я тобі скажу на те:
Я б віддала ці ресторани,
Усю фондю та фуа-гру
За кринку жирної сметани
З варениками на пару.
Тож прикидатися безглуздо:
Я вас кохаю, най вам пусто,
Та не для того мій диплом,
Щоб заручитися з хохлом!»

Вона пішла. Шаблон в Євгена
Так луснув, аж пішла луна.
І це була остання сцена,
І закінчилася вона.
Отож, кохайтесь, чорнобриві,
Якої б віри не були ви:
Хохли, татари, москалі,
Піндоси, лабуси, чухонці –
Нехай над нами сяє сонце
І буде мир по всій землі!

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив