Геппі Рамадан! (ч.4)

stroberynka — 12.08.2010 Вчора почався Рамадан. Оскільки тут 85% мусульман, то протягом дня життя на тих же 85% зупиняється, бо всі постять. В локальних кафе, де зазвичай снідаємо-обідаємо-вечеряємо, ставляться ширми при вході. Вони взагалі то відчинені, але готувати нічого не хочуть, щоб себе самих не спокушати. Більш центральні взагалі зачинені. А от єдиний у місті Макдональдс виходить із ситуації: вікна завішані чорною тканиною, щоби Аллах не бачив, що його вірні там всередині творять.

Під вечір всі йдуть на ринки за готовою їжею, щоб не пробувати на смак і не грішити, якщо б вдома готували. Хоча як її приготували ті, що продають, і як взагалі вони почуваються, постячи і сидячи перед рядами їжі - не запитувала. Все одно ніхто англійською не розмовляє.

Колись думала, що житті істиму чогось, що стоїть на відкритому базарному повітрі, незрозуміло із чого приготовуно і що набирається невідомо коли востаннє митими пальцями. Умови змінилися. Вибираю їжу, слухаючи свого шлунка. Якщо не болить при її вигляді, значить можна брати. У всьому занадто багато спецій, хоча якщо припильнувати і вчасно попросити без прирав, то більшість страв стають цілком їстивними


А подивилася на оці страви, наприклад, а шлунок-бідолаха моментально стискається спазмом. Може колись обоє звикнемо.


Десерти зазвичай смажені і не дуже солодкі. Більшість мають дивні присмаки або підкислий смак. Але при відсутності шоколаду і присутності ностальгії, пмс, хвилювань і т.д все одно приходиться це все чимось добрим заїдати.


Покинута на час посту їдальня. Так на бізнес впливає релігія. У нас же, самі знаєте, навпаки: на релігію - бізнес.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив