Фортеп'ян тривоги нашої

топ 100 блогов bndr_ndrj22.05.2010 Вчора мало був у ЖЖ, тому тема з розбитим фортеп'яном накотилася на мене лише сьогодні у другій половині дня, і весь цей час я безперестанку про все це думаю, намагаючись бути максимально безстороннім і справедливим. Хто не в курсі - початок історії, а перебіг і розгортання - в журналі Фортеп'ян тривоги нашої [info]logvynenko .

Гадаю, як людина не без амбіцій критика культури я не можу дозволити собі пройти осторонь цієї події як у контекстуальному, так і дискурсивному вимірі. Тому почитайте, якщо хочете, що я вам на все це скажу. Тільки спробуйте не гніватись, гаразд?

Отже, по-перше, розбитий нотаріускою фортеп'ян можна вважати чистою перемогою мистецтва над розумом, точніше, тим, що ми звикли називати обивательською системою вартостей. Тобто, замість розводити плачі та різноманітні нюні (ах, нам розбили цяцю, яку ми з пацанами майстрували, лакували, фарбували і розфарбовували квіточками, ах, це жлобство і нерозуміння мистецтва) треба чесно самому собі сказати: арт-об'єкт у публічному просторі викликав сильні емоції і був нещадно розбитий філістерами і негідниками. Мистецтво викликало сильні емоції! Невже це недостатня причина для оптимізму? Чому в Логвиненка тремтять руки від безсилля, якщо як Художник він має радіти з того, що його твір знайшов відгук у серцях споживача - я не розумію. Чому інтеліґентський плач замість Високого Торжества Художника?!

По-друге, судячи з фоток, ваш арт-об'єкт - реально стрьомна і провокативна річ. Тобто, людина не посвячена в тонкощі, як ви його називаєте, "вуличного арту" може сприйняти це як знущання і наругу. Спробуймо поглянути на цей артефакт очима обивателя. Я спробував - і ось що в мене вийшло. Ваш фортеп'ян реально схожий на чорну лаковану труну. І якщо у випадку, нпрклд, бюро ритуальних послуг людина здатна такий артефакт витерпіти, то в життєвому і публічному просторі (а не в похоронному) цей фортеп'ян-труна реально може сприйматись як сильний подразник. І не в паркуванні автомобілів справа, а в тому, що клієнти, які приходять до нотаріуса зробити доручення або продати гараж на Біличах, можуть реально злякатись і вдруге туди не прийти. Одне слово, ви могли спокійно перебити цій Приладишевій її казенний бізнес. А за таке не лише фортеп'ян можна розбити, а й череп проломити спокійно. Ні, я не виправдовую її дій. Її дії мені якщо не зрозумілі, то понятні. Я передусім не можу збагнути дій і - особливо - слів ваших.

По-третє (і це вже стосується дискурсу), те, що впродовж доби ви розвели в ЖЖ, інакше як повним довбограйством особисто я назвати не можу.

Поясню свою позицію.

Більшість із вас у комсомолі не була, а вчора у френдстрічці були реальні комсомольські збори з усіма супровідними атрибутами - засудити, добитися каяття, поставити на вид. Це я вам кажу як людина, яка теж ні дня в комсомолі не була, але застала ту епоху і дуже чутлива до таких речей.

Так-от, я дуже щасливий, що, умовно кажучи, раптом не зустрівся вам із вашим фортеп'яном на шляху. Інспірувати настільки тотальну ненависть і змайструвати віртуальний ганебний стовп (як це було, нпрклд, у випадку з "противсіхами", яких дехто з вас призначив у всьому винними), виявляється, набагато простіше, ніж сісти і спокійно подумати головою.

А якщо подумати головою, то гомо сапієнсу мала би першою прийти в голову така думка: чого ми досягнемо цим есемесовим, телефонним і мейловим терором? І я вам відповім: нічого, крім ще більшої агресії і конфронтації у відповідь. Невже ви насправді хочете справедливої кари для цієї ображеної життям людини? Кари! Не забагато хочете? Чого ви досягли, викликавши міліцію? Нічого, бо ніхто нічого серйозного не порушуватиме проти неї. Бо й насправді - нема там чого порушувати. Але ви головою не думаєте, тому влаштували цю "добу ненависті" і цілком віддались емоціям.

Але ось питання. Ви якось змінили цим ситуацію? Змінили ставлення нотаріуски до сучасного мистецтва? Трохи, може, спричинилися до зменшення градусу жлобства і вандалізму в суспільстві? Ні і ще раз ні. Ви все лише поглибили. Замість діяти хитро, мудро і навіть хитромудро, ви зробили те, чого не можна було нізащо робити - дали себе образити і повелись, як ображені діти. Точніше, ображена комсомольська організація. Дарма, що цифрової ери.

Тому, підіб'ю підсумок. Коли нищать фортеп'ян, не питайте, по кому подзвін. Це не по фортеп'яну подзвін - він по вас насамперед. Бо - повторюю - ви - не нотаріус із двома вищими юридичними освітами і повною відсутністю художнього смаку, а цифровий цвіт нації.

Завершу оптимістично. Ви даремно демонізували нотаріуску Приладишеву. Як і кожна людська істота, вона не втрачена для людей і Бога. Ба більше, якщо не вірити в сансару і карму, а вірити в Господа нашого Ісуса Христа, у своєму саморозвитку вона ще може сягнути небачених вершин, які вам усім разом і кожному окремо й не снились. Вона може заслужити і прощення знищеного фортеп'яна, і прощення всіх своїх гріхів - вільних і невільних, і Царство Небесне, до речі, теж. Тому, якщо думати на перспективу, треба зробити все можливе й неможливе, щоб навернути її бодай трохи у свою гіпстерську, гендмейдівську і жежешну віру. Або якщо не навернути у віру, то бодай спробувати посіяти в ній зерна толерантності і, не побоюсь цього слова, художнього смаку. Але для цього треба сісти і подумати головою.

Для початку я вам підкажу. Спробуйте поговорити з нею не як з посланцем Сил Зла, а нормальною, молодою і не позбавленою певного постсовєтського шарму тіткою. Спробуйте зробити їй комплімент і пояснити свою позицію. Спробуйте запросити її на свою якусь презентацію або на концерт гурту "Мертвий Півень". Спробуйте, і всі ваші фортеп'яни відтепер будуть цілими і неушкодженими.

З любов'ю!

БНДР

P.S. І про всяк випадок для тих, хто захоче мене виправити. Я знаю, що літературною українською буде не "фортеп'ян", а "фортепіано".?

Оставить комментарий

Предыдущие записи блогера :
Архив записей в блогах:
Шел в лес через парк. В парке гуляет народ. Солнышко. Чирикают воробьи. Идиллия.Передо мной, неспешно прогуливаясь, идет семья - отец, мать с грудным ребенком на руках, сын лет 7 толкает перед собой коляску, помогает маме. Отец поворачивается к ...
Как-то меня Джон спросил: "Иван, почему тебя нет на ФБ и в скайпе?" На что я ему ответил шо комп у меня даже жж не тянет, какой там нахуй скайп. И вот сёдня вижу Джона на базаре, покупает огурцы, зеленый лук, яблоки и капусту и пиздует ко мне. ...
https://instagram.com/p/1IoZN4TTk7/?tagged=%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%85%D0%B0%D0%BC И немного юмара аттудажи: https://instagram.co ...
Понимание заманивает к себе интересом. Как будто где-то далеко, очень далеко поют прекрасные (очень интересные) сирены. И ты вслушиваешься, пытаешься выделить этот привлекательный звук из мешанины шумов. Этот процесс прислушивания называется концентрацией, а по сути представляет собой ...
19 февраля 1945 года, во время Второй мировой войны произошел один невероятный и ужасный случай. Во время боев на небольшом острове Рамри, находящемся юго-западнее Бирмы японское подразделение подверглось атаке гребнистых крокодилов, которые обитают в местных болотах. Этот случай вошел в ...