Чергова історія з української історії

petro_gulak — 12.01.2024

1638 рік, повстання Павлюка щойно було, повстання Остряниці ось-ось, ченці Мгарського й Густинського монастирів, які, м’яко кажучи, співчували козакам (настільки співчували, що десятьох мгарців засудили на смерть; потім помилували), – ченці, кажу, так злякалися гніву Єремії Вишневецького й потенційного навертання в унію, що вирішили тікати в Московщину.

Точніше, це густинський ігумен Василій гадав, що вирішили. Коли він со товарищі дістався Путивля, виявилося, що зі Мгарі прийшло лише кілька людей, а тамтешній ігумен обмежився листом такого змісту: боїтеся унії? якої-такої унії? Далі дослівно: «Чи [вона] з рогами, чи з голинятими ногами, чи з усом, чи з бородою великою, чи піша, чи їздить?» Коротко кажучи, нам і у Мгарі непогано – з Богом, Парасю, полотном дорога.

Василію та іже з ним залишалося тільки жалітися царю, що їх пограбував конотопський урядник, «а Петр Могила благословен-де папою». Поки йшов лист, Василій помре.

(Питання: що найкраще, порівняно сучасне й відносно популярне прочитати про Могилу, його конфлікт із Копинським, його реформи і т.п.? Шматки трапляються захопливі, але хотілося би цілісної картини.)

Оставить комментарий

Популярные посты:

maximus

Основные элементы лендинга

nathoncharova

«Уста истины», или Как в древности обличали неверных жен

zergulio

С Днем ВДВ! Доблестных десантников с праздником!

nikstutas

Ехал на работу

foto_history

Случайное фото

ru_travel

Афганистан ч.3

kakvarvara

Странности нашего городка

matsam

Утреннее

catherine_catty

Антиквариат или рухлядь?

• Ранее
• Архив