6.11.2021 або ще раз про бидло...

vivagor — 06.11.2021 У дитинстві і навіть в студентські часи вулиці узбіччя і вулиці були чисті і охайні, а тепер – хоч пішки ідеш, хоч потягом чи автівкою подорожуєш – гидко у вікно дивитися. Те саме – в парках, уздовж річок і навіть у лісі... І наче двірникі є, зарплатня отримуються, а ситуація – не радує.
У 80-ті населення зірвалося в алкоголізм, пік якого прийшовся вже на 90-ті. Люди завжди вживали алкоголь, але такого занепаду як у нас, навряд у світі зустрінеш. Здавалося – далі нікуди. Але в часи Ющенка таке явище різко скоротилося – пішли будівництва, запрацювала промисловість. Натомість, при Януковичу це знову повернулося. А при Зеленському з’явилася нова дурна мода: вся країна – від Добасу до Чернівців густо покрилася настінною творчістю з рекламою наркоти.
Не пригадую істеричних виступів населення проти щеплення ані в совку, ані при всіх президентах до Зеленського, а тут – на тобі, маєш! Таке враження, що люди в школу не ходили, історію не вчили і з логікою не товаришують...
Раніше пам’ятаю, люди масово читали книги, газети і журнали. Особливо в транспорті. Зараз – ні. Навіть в телефони не закачують. Їдуть в потязі і – година за годиною – розважаються примітивними іграми: панянки у ферму, чоловіки – в стрілялки.
І на цьому тлі мене щосили намагаються переконати щодо відсутності деградації. Що ніякого бидла немає. Що ми – розвиваємося і ростемо над собою: в побутовому, культурному, виробничому та політичному плані. Що не було ніяких 73% і таке інше. Причому – серіально. З маніпулятивними фразами у другій серії матеріалу, який треба закріпити: «як ми вже з вами вияснили...» А піймаєш на гарячому – кривляються: «диви, правильний українець знайшовся!»
І це при тому, що прояви бидляцтва нас оточують з усіх боків. Це і хамство, і матюччя, і бійки і так далі – за довгим переліком. Нічого дивного, позаяк українців масово розстрілювали, морили голодом, переселяли у несприятливі умови, а на їх місце завозили московитів, з усіма притаманними їм цінностями. То що дивного, що бидла у нас надміру і воно – панує? Просто добра половина населення – далеко не українці. Осьо два свіжих приклади.
Приклад №1. Стоїмо учора після плетіння сіток невеликою компанією на тролейбусній зупинці Бахмута. Вже темно. Раптом із заходу з ревом проноситься гонорова автівка, звідки несамовито гучно лунає дурнуватий реп. Ось вам уся повага до інших і демонстрація власного цабе. Років п’ятнадцять тому подібного бидла не було, а тепер – повнісінько. Щодня таке чути...
При тому, я точно знаю, що більшість співвітчизників сидить на московитських культурних проектах: від музики до кіно з усім, що там зашито. І про те, що пропаганда алкоголю прийшла від московітів я в курсі. Також мені відомо, що блатну культуру в Україні насаджували цілеспрямовано. А з початком війни спецслужби Московії значно активізували перекидування в Україну кримінальних авторитетів з масовою їх тут коронацією – для ініціації переділу сфер впливу, що мало вилитися в кримінальні війни і створити додаткову напругув середині країни. І сольові наркотики, і АУЄ, і різноманітні «сині кити» – так само московитська тема. Навіщо далеко ходити: оно, наш Варфоломій щепиться від коронавірусу, а московитські попи ведуть проти вакцинації хрестові походи, не шкодуючи грошей і ботів. Знаєте, чому це все має місце? Бо ми – не розвиваємося. Тому що нас активно перетворювали на бидло багато років. А власної культури і власних авторитетів для захисту своїх цінностей, для їх розвитку і популяризації – обмаль. Бо їх цілеспрямовано винищували. Тобто, результат – цілком очікуваний. І коли мені кажуть: «чувак, всьо харашо»! – мене це люто вибішує. Бо таке кажуть або дурні, або вороги. Деградацію помітно неозброєним оком. Інакше б не їхали масово наші люди по світу у пошуках кращої долі. Втім, дехто себе показує у всій красі де завгодно. Звідси приклад №2.
Приїхала на будівництво в Ужгороді серед решти інших і бригада з Маріуполя. За час з роботи тут поміняла кілька квартир. Вгадайте причину? І от тиждень тому, після чергового робочого дня пішли двоє з цієї компанії на дискотеку, де і стався в одного з них конфлікт з місцевими. Наслідок наступний. З криком: «Пох*уй траса, я з Донбаса!» один сміливо і рішучо побив неповнолітнього. Другий не влізав, але і не перешкоджав. Тутешні трохи отертіли від подібного нахабства, але швидко прийшли до тями і зробили алаверди: заломали другого, бо перший так само рішучо і сміливо утік і той видав всі паролі, явки та адреси, через що компанія обурених громадян швидко дісталася домівки, де решта накурившись наркоти тупо спала так, що не чула, як їм вибили двері і прокинулася вже коли їх горлянки лоскотали ножі. Нападники елегантно перетворили зальотних з Донбасу у бомжів шляхом експропріації готівки, карток, телефонів, паспортів і всіх цінних речей. Поліція шукає і досі... Дієслово «шануймося» обидві команди, певно, не чули. Але, звісно, ці героїчні нащадки збанкрутілих будівельників комунізму зовсім не бидло. Ні-ні-ні! Шо ви, шо ви... Еталони і взірці. Кращі приклади для наслідування. У лапках... І таких – вистачає. Надміру! Цього не бачать тільки кімнатні рослини...
Агов, озирніться навколо! Бидляцтво нас оточує щільним коконом: від побуту до політики. Нас наразі рятує тільки загальний розвиток людства, що мимоволі підтягує і нас. Але ми давно не законодавці моди, ми у хвості бовтаємося. І чим скоріше протверезіємо, тим краще. Люди, які забувають свої помилки, приречені їх повторювати, а тому – блукатимуть по колу все життя, чим і користуватимуться як не окупанти, то конкуренти.
І останнє! Не такий вже й складний алгоритм проти бидляцтва: 1) визнавати помилки, 2) виправляти їх, 3) прогресувати самим 4) зробити бидляцтво непопулярним у решти. Чому дехто вирішив, що кращим способом буде нахабно брехати в щодо відсутності у нас такого явища – думайте самі.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив