За приклад спільної дії (майже тост)...

groben — 09.01.2011 Шановна zzzulfiya з однодумцями розпочали проект спільної дії, одним з кроків в якому є масовані письмові звернення від громадян України до Європарламенту та інших європейських установ. Тексти звернення вже перекладені на головні європейські мови. Повний орігінал українською наведений нижче.

Шановні громадяни Європи, члени і службовці Європейських урядів, Європарламенту, журналісти, правозахисники!

Написати цього листа мене змушують обставини, в силу яких я не можу байдуже спостерігати, як моя Батьківщина і 40-мільйонна східноєвропейська держава Україна вкотре перетворюється на країну дикості і несвободи, при відносній байдужості демократичних країн Європи і світу. Століттями ми наші предки боролись за власну незалежність. Ми зупинили татаро-монголську навалу, яка загрожувала Європі, ми стримували натиск турецько-османської експансії. Проте найбільш трагічним для нас стало 20 століття, в якому ми стали плацдармом для експериментів на виживання – перша світова війна і більшовицька навала, ми лишились сам-на сам з трагедією організованого Сталіним геноциду українців - Голодомору, 1932-1933 р.р., про який більше півстоліття мовчали навіть за межами України. На території нашої країни пройшла майже уся друга світова війна, коли Сталін І Гітлер ділили світ. Українському народу дісталася найважча роль – жити між сходом і заходом і постійно потерпати від свого геополітичного становища.

Перебуваючи під страшним комуністично-тоталітарним режимом майже століття, і проголосивши 1991 року незалежність, Україна так і не стала повністю незалежною, оскільки усі без виключення політичні сили, які очолювали державний уряд, ніколи не були проукраїнськими, а задля приходу до влади іноді звертались за підтримкою до сусідів, і завжди вдавались до ошуканства – пустослів’я, перекручувань, фальсифікацій результатів голосування і маніпуляцій колективною свідомістю за радянським зразком.

Щоразу я задаюсь питанням, чому в Румунії вдалось провести люстрацію, Польщі - побудувати демократичне суспільство, чому успішно пройшли демократичні реформи в Грузії, але чому дедалі більше сусідня їм Україна грузне в тоталітарному минулому, і не знаходжу відповіді. Я не вірю, що український народ настільки нездалий і злодійкуватий, що гірший від усіх. Так само як усі, ми прагнемо змін, ми хочемо кращого життя, і ми готові боротися за нього.

Мабуть, вашим дипломатам і урядовим спостерігачам краще за мене відомо, чому вся вертикаль державної системи тут побудована таким чином, що туди не може потрапити нормальна людина, з етичними принципами і моральними цінностями, або навіть потрапивши, не зможе втриматись в уряді, а також чому ідеали демократії і свободи, які покликали на Майдан Помаранчевої революції мільйони людей так швидко втрачено, а рух за свободу дискредитовано політиками, які прийшли до влади.

На жаль, я лише можу з гіркотою констатувати, що вся система української влади і вся публічна сфера заражена корупцією, будується на брехні і не працює в інтересах українського народу. Дедалі очевиднішим стає факт особливого цинізму у ставленні чиновників, які служать інтересам окремих олігархічних угруповань, маючи на меті лише особисте збагачення з наших людських і природних багатств.

Ситуація з правами людини, правосуддям, в усіх інших сферах соціального життя – науці, медицині, освіті стрімко погіршується. Крім екологічної, післячорнобильської, ми переживаємо гуманітарну катастрофу.
Правоохоронні органи виконують злочинні накази уряду, по суті, захищаючи бандитів і злочинців від правосуддя, росте корупція, звужуються права і свободи, людей переслідують за висловлювання переконань і спроби мирного опору наростаючій тиранії.

Засоби масової інформації належать олігархам, контролюються владою і транслюють вигідні політичним угрупуванням меседжі, журналістів переслідують за професійну сумлінність, погрожують, убивають. В Україні немає вільної преси. 11й рік триває розслідування в справі убитого журналіста Георгія Гонгадзе, за цей час справу належно не розслідувано. Досі невідомо, чиє обезглавлене тіло гниє в морзі. Щороку ми виходимо на акції протесту, підписуємо петиції з вимогою відкритого і повного розслідування резонансних справ, але уряд ігнорує наші звернення. Займатись чесною журналістикою, як і правозахисною діяльністю в Україні стає небезпечним для життя. Країна втрачає кваліфікованих спеціалістів, які намагаються виїхати до інших країн і вивезти сім’ї. Населення скочується до жебрацького становища, відсутній середній клас, ростуть показники захворювань, в тому числі смертності від алкоголізму, наркоманії і СНІДу.

Уряд поступово знищує українську економіку - сільське господарство, дрібний і середній бізнес руйнуються під тиском податкових законів. Зміни в законодавстві, які уряд називає реформами, спрямовані головним чином на знищення дрібного власника (зокрема, Зміни до «Закону про акціонерні товариства», прийняті в грудні 2010 року ), а в галузі управління – на зміцнення бюрократії і скасування поділу основних ланок влади – законодавчої, виконавчої і судової з метою неефективності їх дії і уникнення відповідальності за бездіяльність.

Закони, прийняті щодо судової системи, зокрема, приводять до повної підконтрольності судів і їх кадрового складу урядові. Суди і без того захищають інтереси багатих чиновників і їх сімей, так, зокрема, дві найгучніші кримінальні справи минулого року проти посадовців – стосовно катування та вбивства селянина депутатом парламенту Віктором Лозінським, та справу з одержанням хабара у розмірі 100 тис. доларів США суддею Львівського апеляційного суду Ігорем Зваричем, в якого при затриманні ще виявлено грошей готівкою на суму біля 2х мільйонів доларів США досі не закрито, а злодіїв не покарано. Не здивуюсь, якщо Лозінському і Зваричу вдасться уникнути справедливого покарання.

Конституція України не виконується. Зокрема, проголошені в ній права і свободи порушуються. Ряд законів, проведених парламентом напередодні виборів, і після них, призвели до повної руйнації механізмів правового забезпечення виконання її положень, найважливіше – не забезпечено народовладдя, право законодавчої ініціативи народу замінено на повноваження партій, створених задля лобіювання інтересів фінансових груп.

В країні росте безробіття, відсутні соціальні гарантії, декларовані права на освіту і медичне обслуговування належно не забезпечені, соціальна медична галузь майже повністю зруйнована. Належний прожитковий рівень далекий від законодавчо задекларованого. Зокрема, мінімальна заробітна платня становить 941 гривню, або 5,66 грн. за годину – що становить 89 Євро на місяць або 54 євроцента за день (відповідно 76 Британських Фунтів на місяць або 46 пенсів за годину, 117 на місяць або 70 центів за годину в Доларах США). При цьому ціни на товари і послуги постійно зростають, а ціни на житло перевищують європейські, ринок нерухомості залежить від спекуляцій і оборудок, повністю підконтрольний урядовим колам.
Мирні протести українських громадян зухвало придушуються владою. Зокрема, восени в Харкові протестуючих проти вирубки парку били, забирали до відділків міліції, залякували членів сімей активістів, і рубали дерева, на яких вони влаштовували пікети. В листопаді 2010 року почалися протести підприємців проти прийняття Податкового кодексу, які закінчились розгоном мирного пікету на Майдані у Києві, а чиновників, які не розігнали мітинги в регіонах звільнено з посад (зокрема, губернатора Львівської області Василя Горбаля). Гірше за все, що за цим послідували безпідставні арешти активістів руху підприємців, які тривають і досі. Я сподіваюсь, що до вас доходять звіти активістів міжнародних правозахисних організацій.

Українське суспільство розшаровується на люмпенізовану більшість і меншість з фантастичними статками, здатну купувати розкішні маєтки в Європі.

І тому я хочу розповісти вам, як європейська спільнота сприяє мовчазною згодою тому, що посеред Європи знову утворюється недемократична країна третього світу, і яку величезну загрозу вона несе для інших країн.
Запевняю вас, що в Україні немає жодного бізнесмена, який заробив свої величезні статки поза грабунками бюджету, аферами і махінаціями з державними ресурсами за допомогою корупційних схем взаємодії з урядом. Багатіючи за рахунок грабунку національного бюджету, українські олігархи намагаються зберегти і примножити награбоване, скуповуючи через підставних осіб нерухомість в континентальній Європі, Британії, на узбережжях морів і океанів. Відмиті нечесними оборудками гроші проникають в іноземний бізнес, перетворюючись на акції іноземних компаній. Цілий рік урядовці та їхні сім’ї розкошують на Середземноморських і гірськолижних курортах Європи – Ніцца, Куршевель, Монако, Париж, Лондон – улюблені місця їх відпочинку. Їхні діти вчаться в найпрестижніших університетах Європи, розважаються в найдорожчих клубах і гасають в дорогих автах вулицями європейських міст, вони почуваються господарями життя, звиклі до того, що на їх захист від закону постають награбовані батьками і родичами мільйони.

Шановні європейці! Закликаю вас припинити будь-яку співпрацю з українськими урядовцями без обов’язкового виконання ними першочергових вимог щодо проведення справжніх демократичних реформ, а не їх імітації. Вступаючи в безпринципні зносини з ними, ви сприяєте зміцненню їх фінансових позицій не тільки в Україні, а по всьому світу, в тому числі у ваших країнах, де українські злодії відмивають і зберігають вкрадені в українського народу гроші. Одержимі владою, вони намагатимуться зміцнити свої політичні позиції і так само корумпуватимуть вашу владу, сприятимуть розкладенню суспільства і послабленню принципів демократії і моралі, нівеляції загальнолюдських цінностей.

Будьте свідомі того, що реальної опозиції в Україні також не існує. Політики, які потерпіли фіаско на минулорічних виборах також підконтрольні олігархам. Політична боротьба за владу є лише боротьбою за частину українського пирога між олігархічними групами. Так звані опозиційні лідери з колишніх державних посад грабували народ в той самий спосіб, що і нинішні, і далі обманюють вас, оскільки і в колишніх, і в теперішніх політиків єдиний спільний інтерес – влада і нажива, які вони хочуть собі повернути.

Бездіяльність з вашого боку є сприянням злодійству. Купуючи на вкрадені гроші нерухомість і бізнес у ваших країнах, наші чиновники й олігархи не підтримують вашу економіку, як вам здається, а сприяють спекуляціям і зростанню цін. За найменшої нагоди вони обов’язково скористаються можливістю захопити більше, оскільки перейшли межі цинізму в жадобі наживи за рахунок власного народу й Батьківщини, не маючи нічого святого, ніяких принципів. Приймаючи їх кошти, ви фактично, приймаєте крадене. Наші урядовці відкрито грабують Україну ще й тому, що впевнені – за ці гроші вони придбають собі індульгенцію і житимуть в розкоші й безпеці за кордоном.

Подумайте, чи хочете ви бачити у себе при кордоні країну з тоталітарним режимом, злодійським урядом, який шантажує світ або сприяє шантажу сусідньої Росії, що перетворилась на тоталітарну державу, не покінчивши з загарбницькою політикою, терором щодо власного народу і радянським минулим. Невже випадку з газовим шантажем було замало, щоби переконатись, що уряд України неефективний?

Всі зусилля українців навести лад, вийти на протести і добиватись демократії є марними, якщо наші сусіди будуть мовчки спостерігати за розгоном демонстрацій, придушенням свободи слова, надаючи притулок нашим політичним злочинцям, гарантуючи їм непорушність вкладів на валютних рахунках і виведення награбованих грошей в офшори, а також не вчиняючи політичного тиску на Росію, яка охоче приймає і підтримує наших олігархів.

Я не вірю, що ви прагнете бачити поряд Україну із зруйнованою економікою, мільйони біженців і зубожілих емігрантів, які прагнуть скористатись усім готовим у ваших країнах, здобутим важкою працею кількох поколінь ваших громадян. Чи хочете ви підвищення рівня корупції і безробіття у ваших країнах за рахунок нелегальних емігрантів з України? Чи не достатньо вам своїх проблем, світової економічної кризи, погіршення екології, або може ваші предки марно виборювали демократію ціною всього життя і віддавали свої сили заради майбутнього своїх дітей, гинули на фронтах світових воєн разом з нашими предками?

Шановні представники Парламенту Європи! Прошу вас усвідомити небезпеку доки не пізно, і вжити негайних заходів, а саме:

1. Не підписуйте фінансових угод і не давайте позик українському уряду, оскільки вони все одно розграбовуються, не доходячи до цільових фондів і не підтримують ні економіку, ні соціальну сферу України. Громадяни України не приймають на себе зобов’язання її недемократичного уряду.

2. Накладіть арешт на майно дійсних і колишніх урядовців України за кордоном і заблокуйте їхні рахунки, рахунки їх довірених осіб і членів сімей в банках ваших країн.

3. Забороніть право на в'їзд членам уряду, колишнім державним чиновникам і їх родичам в Євросоюз та не давайте їм політичного притулку і громадянства у ваших країнах. Усіма можливими політичними методами вимагайте від Росії одночасного виконання цієї вимоги.

4. Прийміть постанову Європарламенту про визнання державного ладу в Україні неконституційним і недемократичним. Це дозволить припинити кримінальні переслідування громадян, протестуючих проти беззаконня, яким інкримінуються злочинні заклики проти повалення конституційного ладу, який насправді є антиконституційним і недемократичним.

5. Не укладайте угод щодо політичних і економічних поступок чинному уряду України, дайте нам можливість провести протести, люстрацію і демократичні вибори. Не підтримуйте фінансово і політично жодної з чинних політичних партій – усі вони є маріонетковими. Дайте нам можливість висунути справжніх народних обранців і найняти в уряд фахівців.

6. У випадку збройного придушення масових протестів в Україні, вводьте миротворчі війська Євросоюзу та затримуйте тих, хто давав злочинні розпорядження придушити повстання і переслідувати людей, піддавайте їх суду міжнародного трибуналу.

Громадяни вільної Європи!

Бойкотуйте українських багатіїв, не продавайте їм вашу землю і будинки, не вступайте з ними в будь-які угоди, не ведіть з ними спільного бізнесу, інакше ви займаєтесь переховуванням краденого й допомагаєте злодіям. Допоможіть українцям, вашим сусідам вибороти право на демократичний шлях у своїй країні. Підтримайте наш рух за свободу і демократію, розповсюдьте цю заяву в ЗМІ, надайте їй широкого розголосу. Це наш з вами останній шанс, шанс спільної цивілізації миру і свободи без кордонів. Простягніть нам руку дружньої допомоги, прошу вас, доки ще не пізно!

З повагою,
……………………….

Тобто, бери та надсилай. Переклади обіцяють надати.

Мій коментар короткий.

Гарний текст. Гарна мета. Хибний адресат.

З точки зору певних кіл серед еліти головних країн "старої" Європи нас неповинно існувати ні як країни, ні як народу. Це залізобетонний та однозначний факт об'єктивної реальності, що надана нам у відчуттях - окрім т.к. інсайдерської інформації навкруги безліч косвених йому доказів.

Тому цей заклик про допомогу в великої мірі адресовано послідовному ворогові. Зі всіма витікаючими.

Це, звісно, не означає, що його не треба надсилати. Сам факт таких закликів, що залишаться без відповіді не буде зайвим. Хоча б для того, щоби більщість нарешті прозріла чого насправді варта ота "Європа".

Тим більше, він не буде зайвим якщо я все ж таки помиляюсь. Хоча досі такого щастя - позитивно помилятися - мені не світило.

Щодо себе - маю намір підписати та відіслати.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив