Якось так сталося...
velimyr — 29.12.2010 Якось так сталося що я приїхав в Київ без ноута. Власне, зробив це навмисно аби мати змогу вмістити в свою торбину всі новорічні подарунки.Якось так сталося що вчора в маркеті я купив пляшку віскі. Мальчік-консультант намагався впарити мені "Scottish Leader", невже я схожий на людину яка буде це пити? Добре хоч підійшов він невпевнено і відвалив одразу після мого нервового змаху рукою.
Якось так сталося, хоча це було цілком прогнозовано, що вчора я напився на самоті. Я розмовляв з пляшкою і слухав Боба Ділана, його "Blood On The Tracks"
Якось так сталося що я не втримався і почав писати. За відсутності ноута, писав я олівцем (!) на білосніжному аркуші паперу (!) що саме по собі вже є дивиною. Вийшло хріново, занадто чесно і занадто плаксиво, власне як і "все моє" останнім часом. Текст був наповнений ідіотськими викриками, подяками собі, зізнаннями. Зрідка він переривався великими ковтками з пляшки, в тексті це дуже помітно. Але головне, в принципі, не це. Найголовніше, що незважаючи на всі недоліки тексту, я знову почав писати, принаймні почав відчувати потребу "виливатися на папір".
Тіпа ура, чи як?
|
</> |