я тут ше ніколи не нила.

вчора мене пограбували. в трамваї. як останню лошару. з того приводу навіть нема часу і змоги напитися, бо мушу вчитись через мегавідповідальний понеділок, ше й нема за шо напитися, зрештую, бо, помимо того, шо було готівкою, дєньгі з карточки мудакі зняли за кілька хвилин (встигла проїхати дві зупинки в трамваї, поки подзвонила в банк - а блокувати вже не було шо).
єдиний свідок-дівчина сказала, шо шось витягнули з моєї сумки, коли мудак інтелігентного виду вже вийшов на зупинці і двері закрились. і ми рушили далі. сумка ідеально застібнута: гаманець зняли з величезної булавки в кишенці іншої кишеньки - і то побачила тікі одна мала. сумку повернули в ідеальний вид. без паніки, в трамвай набивається все більше людей (в момент грабєжа я і так висіла над виходом на одній руці), роблю дзвінки. виявляється, шо пропало дві незняті з карточки стипендії (при тому, шо в гаманці пінкоду не було). пішла на привокзальній в райвідділок. двометровий пітекатроп-мєнт запитав мене, де я виходила з трамваю. сказала, шо біля костелу ельжбети. він сказав, шо не знає, де то. сказала, шо площа кропивницького. він далі не знав. але в заяву всьо вписав, сказав, шо на свій гаманець, включно з документами, можу навіть не сподіватися. там же поговорила зеком настоящим. він дав поради сприводу того, як берегти свої речі. лисий і з дуже сумними очима. хоча вони чогось світилися. згодом побачила, шо він в кайданках. говорив тихо, але дуже гарно влився до атмосфери мєнтярні з дерев'яною лавкою. якби не обстановка, він був би схожим на спокійного буддиста. і, ах да, шансон наповнував кімнату атмосферою неминучості, а борщ в літровій скляній банці охолов, поки мої показання записували. півгодини пізнавальної фрустрації. гарніший райвідділок, ніж сихівський. коли виходила, мєнт сказав "заходьте ще."
всі подаркі пролітають (прастітє), ваша я тепер бамжара)) кажуть, гопнікі знають, кого можна розводити на бабло - і, відімо, я з їх категорії. але навряд я б мовчала, якби побачила, шо до мене в речі лізе мудак. уявляла собі ситуацію, коли всі бабки в трамваї почали б його щемити, якби це хтось засік)
до повного антифінансового комплекту, мене не взяли не роботи, на які сподівалася. відімо, днюха моя в прольоті. плюну на всьо і піду по світу, як нормальний філософ ))) сковорода, ай м камінг! :))

|
</> |