Все не закінчиться Кримом. Аби не допустити майдану в Москві, Путін готовий йти далеко

Кількасот тисяч протестувальників на площі столиці, яка заставлена наметами. Люди в масках, шоломах та битами, готують коктейлі молотова аби йти на штурм. Всі як один в унісон скандують “Владу геть!”.

Це не київські події минулої зими, а це дуже страшний сон одного чоловічка невисокого зросту, який вважає себе найсильнішим на планеті. Напевне, такий сон він бачить часто. В холодному поту він прокидається, так і не додивившись його до кінця. Адже боїться навіть усвідомлювати те, як втратить все в один момент.

Втратить владу, впливовість, силу, багатство і залишиться звичайною людиною зростом 1 метр 65 сантиметрів. Людиною, яка не здатна ні нащо окрім брехні та залякування. Його внутрішні комплекси та багаточисельні фобії не дають йому спокою від того, що Майдан може відбутися в Кремлі.

Єдине, що зараз боїться Путін те, що росіянам набридне його влада, побудована на тотальному залякуванні, роботі спецслужб, пропагандистській машині та повній корупції.

Приклад успіху української революції не може залишити Путіна в спокої оскільки всі його плани по відновленню “велікой расєйськой імперії” втрачають сенс без України. Після усунення Януковича з президентського крісла у лютому, не реальним стає втілення сценарію обрання на цю посаду Віктора Медвечука на найближчих виборах.

Втручання Росії у внутрішню політику Києва напередодні саміту у Вільнюсі і в подальших подіях під час революції було дуже активним. Тоді пообіцявши Януковичу переобрання, Путін здобув важливу геополітичну перемогу на Європою. Після цього всі процеси в Україні повинні були йти виключно за його сценарієм, оскільки офіційний Київ мав би опинитися у повній ізоляції західних політиків. Але він не врахував один фактор — народ. Саме повстання людей за аналогією з 2004, яке так боявся Янукович вивело ситуацію з під контролю Москви.

Записки керівника охорони екс-президента України є доказом того, що всі заходи по придушенню Майдану, робилися виключно за погодженням з Кремлем.

Другою помилкою московського карлика став факт повної необізнаності настроїв Майдану. Він не міг навіть уявити того, що людей не злякають, ані постріли, БТРи і жертви, а замість панічної втечі мітингувальників, влада отримає гідну відповідь на свою агресію.

Ті, хто вийшов на майдан, без перемоги повертатися не збиралися. Саме це змусило Януковича ганебно втекти до Росії, а Путіна фактично оголосити війну Україні.

Остання заява про нібито незаконний вихід України зі складу СРСР взагалі ставить під сумнів адекватність Росії сприймати Україну, як незалежну державу.

Загострення конфлікту в Криму несе за собою загрозу глобальної безпеки у світі. Світова спільнота навряд чи буде готова до активних військових дій проти РФ, але наразі є інші види війн. Тож допоки Україна програє інформаційну війну в Криму, Росія несе шалені економічні збитки, але як тому належить не визнає їх, а також отримає ряд санкцій з боку Заходу.

Заяви громадянина Віктора Януковича, у якості Президента України тягнуть на ще одне кримінальне провадження з приводу незаконного привласнення собі владних повноважень глави держави. Але окрім цього у виступі, написаному у Москві є тривожні для України ноти. Вони стосуються виправдання застосування сили російським військовими.

Очевидно, що ймовірне загострення конфлікту припаде на 16 березня день референдуму. Не виключено вчинення того дня великої кількості провокацій і початку конфлікту зі зброєю і масового вторгнення в Україну. Очевидно, аби не допустити майдану в Москві, Путін готовий йти далеко і можливо, все не закінчиться Кримом. Проте в такому разі він реально може отримати хвилю протестів по всій країні, яка стане російською революцією і втілить в життя його страшний сон.

Тож перш чим робити будь-які серйозні кроки містер Пу має все обдумати, чи варто Росії остаточно захоплювати Крим аби закласти фундамент для повстання росіян? І наскільки тверезо він оцінює власні шанси у перемогу, роблячи виклик усьому світові? Тож наші справжні брати росіяни мають подолати свій страх і вийти на вулицю. Якщо не зараз, то коли?