Основные требования к устройствам отвода поверхностных вод 
Пляж на южном побережье 
Китайская школа: творчество и труд, а не "дрессировка" 
Фильм-блокбастер "Красный шелк". Россия, 2025 г. 
Торможение Телеграма 
5 самых оригинальных спортивных секций, доступных московским школьникам 
Про перспективы победы контрреволюции на Кубе 
Кто герой нашего времени? V.2026 
«Из жизни авианосцев» Николая Колядко
09.08.2017 —
Спасайся кто может!
В/на
werewolf0001 — 10.08.2017
https://www.facebook.com/fondDM/ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ
........ "Два мира - два Шапиро" ........
(епіграф)
Є в мене друзі – росіяни.
Є в мене френди звідтіля ж.
Я їх ціную. Я люблю їх. Я вдячна їм.
Їх мало, дуже мало. Але вони перевірені часом та спільним болем – і цей пост буде НЕ про них.
Їх було дуже багато – друзів та френдів з Росії. Поки я не почала їх викреслювати.
Перші риски на імена лягли під час Майдану. Але й тоді тих друзів ще лишалось багато.
Потім війна Росії проти України. І я почала закреслювати імена дуже швидко. І з кожним викресленим іменем наче ставало чистіше навколо мене, неначе більшало кисню в повітрі – настільки моє повітря було на той час вже отруєне їхніми токсичними видихами ротових порожнин. Дехто з них називав себе лібералами.
(і що воно за звір такий - лібералізм?)
У всіх у нас є певний пул видних громадських діячів з Росії, які допомагають нам. Або невидних громадських діячів.
Є в нас ті славнозвісні ліберали, які бували у прифронтовій, та навіть фронтовій зоні нашої війни не раз, не десять, а стоп»ятсот разів, та навіть з двох сторін тієї лінії фронту бували вони.
Російські паспорти – пропуск на ТУ сторону більш-менш простий. І тому ці люди гасають туди-сюди, допомагаючи нам вирішувати в основному проблеми мирного населення. Як можуть, так і допомагають.
Є інша категорія – як бачать, так і допомагають.
Є категорія зовсім сувора – як їм велено домагати, так вони і допомагають.
Згадаємо Єлизавету Глінку, нехай земля їй буде тим що є. Теж кричала, що допомагала українцям. А потім очолила масове викрадання українських дітей, волаючи час від часу, що "нікакіх расійськіх войск здєсь нєт!"
Ну, що ж, у пеклі, кажуть, теж є робота.
Але, спостерігаючи за діяльністю цих російських лібералів, ми можемо скільки хочеш дивуватись дивним процесам, що відбуваються в їх мізках. Від «зберемо дані про насилля у першу чергу з боку української сторони, ой, да ани же там все насильники и мародёры!» до «давайтє же міріться, мижебратья!»
Можемо – але вже не дивуємось. Ціну російському лібералізму ми знаємо давно.
(і що воно за звір такий – лібералізм?)
Дивує інше.
Дивують українські громадяни, які поповзом, поповзом, на пузі перед російськими лібералами.
- Вони нам допомагають, вони герої!
- Вони роблять те, що українці навіть не подумали зробити!
- Вони за нас!
І поповзом, поповзом – а що означає слово поповзом, ви вже самі перекладіть нашим малоросійським українським громадянам. А я перекладаю його – пасть ниц. Пасть ниц и ползти, целуя благодарственно великоросскую туфлю.
Не вірите про поповз малоросії до великоруських лібералів?
Хочете приклад?
Прошу.
Десь тиждень тому з"явився пост такої Вікторії Івлєвої.
Івлєва – трішечки герой нашого часу. Івлєва героїчно вивозила людей з тієї сторони на цю. І в цих словах нема аж ніякого сарказму.
Вивозячи людей, мотаючись фронтами, балакаючи балачки на камеру – усе ж Вікторія щось допускала, щось таке одразу невловиме, великороське. Щось таке дивне, від чого хотілось триматись подалі. Подалі від цих богоугодних, в будь-якому випадку, діянь.
І я тут не збираюсь розбирати ці діяння. І навіть образ Івлєвої мене цікавив мало. АЖ ДО ЦЬОГО ПОСТУ
«Дорогие мои друзья со всей Украины! Я приняла крайне сложное и тяжелое для себя решение: поняв наконец, как вам всем это важно, Я ТОРЖЕСТВЕННО ОБЕЩАЮ говорить и писать В УКРАИНЕ. Мой любимый русский язык и моя прекрасная русская литература меня поймут и простят, ибо есть на свете вещи поважнее грамматики.
Ваша Виктория Ивлева из города Харькова В УКРАИНЕ.»
https://www.facebook.com/victoria.ivlevayorke/posts/10155502467555987?pnref=story
Вчитайтесь. Який пафос. Яка самопожертва.
Я теж подумала, що людина жартує – аж ні, цей пафос нам подавався цілком серйозно. Дійсно, ключове рішення для людини. Яка нарешті, на четвертому році війни, зрозуміла – «на» говорять про окуповані території. А, ні, так і не зрозуміла. Просто зробила уступку, раскланюючись паралельно перед вєлікім і могучім.
У коментах добряче посміялись над ексцентричністю поста. Але були й такі коменти:
- Вика, правильно "в". Но вам все равно спасибо:)
- Спасибо
- Вика! Ты настолько мудрый и грамотный человек, что на всё, то, что написано ниже - можешь позволить себе, не обращать никакого внимания!!!!! Люблю тебя и ценю, наш большой друг ! Большой друг всей УКРАИНЫ! И не важно : " в " или " на" - ТЫ ЛУЧШАЯ!!!!!
Сохранено
|
|
</> |
Оставить комментарий
Популярные посты:
Предыдущие записи блогера :
09.08.2017 —
Взоржал
08.08.2017 —
Новости Украины и Новороссии
27.07.2017 —
Одессит Мишка...
17.07.2017 —
Мне интересно
15.07.2017 —
Ежели кто не понял (с приветом от леди Ди)
Архив записей в блогах:
Работа шофером на зимнике очень тяжелая и опасная. Почти каждый день водители грузовиков сталкиваются с большими трудностями в работе, которые осложняются отсутствием связи, ужасными холодами и дикими животными. Интересно было узнать о специфике этой деятельности и сколько за такую работу ...
"... У дальней стены зала проходила благотворительная акция «Белый цветок». Поделки детей и их родителей продавали посетителям, а вырученные средства митрополия пообещала пожертвовать семьям солдат, участвующих в «спецоперации». Тут же на столе лежали буклеты с информацией о помощи ...
В ленте было несколько постов по поводу "выступления" "Афиши" с воспоминанием о ...
Ходили с садовской группой на мультики в Дом Офицеров. Проходят мимо заброшенной казармы-без окон,без дверей. .Вечером Сережа выдает : -Войны нет, немцев уже нет,а дом разрушен. покер ...
