Василь Стус. «По летописи самовидца»

stiho_pletka — 25.09.2025 Перевод с украинского

Василь Стус

За літописом самовидця

Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо
зоріє на пустку усмерть сполотніле божа.
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву.
Заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни
вже мати не встане — розкинула руки в рову.
Найшли, налетіли, зом'яли, спалили,
побрали з собою весь тонкоголосий ясир.
Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
бо так не карав нас і лях-бусурмен-бузувір.
І Тясмину тісно од трупу козацького й крові,
і Буг почорнілий загачено тілом людським,
бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові,
у пеклі запеклім, у райському раї страшнім.
Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі
і крові наточать — упийтесь кривавим вином.
А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі.
Наш дуб предковічний убрався сухим порохном.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем метал.
Куріє руїна, кривавим збігає потоком,
а сонце татарське стожальне разить наповал.

———
По летописи самовидца

Украдено солнце и косит испуганным оком,
Как бешеный конь, что под ребрами нож ощутил.
За тучею туча. За дымом пожарищ высоко,
Глядит на пустыню смертельная бледность светил.
Идут брат на брата шальные сыны Украины.
Тот кличет орду, а другой призывает Москву.
И кровь заливает пророкам глаза. И с руины
Мать больше не встанет - раскинула руки во рву.
Пришли, налетели, помяли, спалили,
И тонкоголосых насильно в полон увели
Да чтоб вы пропали, сыночки, да чтоб вы пропали,
Так лях не терзал, изувер басурманской земли.
И Тясмину тесно от трупов казацких и крови,
И в Буге от тел неживых почернела вода.
Да чтоб вы пропали, сыночки, да были б здоровы
В аду беспощадном да в адском раю навсегда.
Чтоб вас на ремни искромсали там, кол вам вогнали,
И кровь вам пустили - упейтесь вином кровяным.
А где ж Украина? Все дале, все дале, все дале.
Дубы вековые заносит пожарища дым.
Украдено солнце и косит испуганным оком,
Как бешеный конь, что под ребрами чует металл.
Дымится руина, кровавым сбегает потоком,
Татарское солнце стожалое бьет наповал.

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив