Українці і дух капіталізму

lesyaorobets — 02.08.2010 Працю Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму» вирішила перечитати вдруге. Надихнули на це слова знайомого-бізнесмена: він дякував своїй команді, відмічаючи річницю компанії, і згадав чомусь саме цю книгу. Перечитала тепер вже для себе, а не для екзамену з політології. А коли читаєш для себе – більше часу на роздуми. І мені не стільки хочеться поділитися своїми міркуваннями, скільки почути Ваші думки ось на яку тему. 

Вебер перелічив багато чинників, які перетворили протестантизм на локомотив капіталізму - вищий рівень освіти (прагнення до знань через бажання розуміти Біблію), відповідна теологія та ставлення до заощадження із подальшим інвестуванням тощо.

Але Вебер віднайшов ще один важливий чинник (тут цитата Вебера):

Факт меншої участі католиків у торгово-промисловому житті сучасної Німеччини виглядає тим більш вражаючим, що він суперечить давно відомій і підтвердженій сьогоденням тенденції: національні або релігійні меншини, що виступають як «пригноблені» порівняно з іншими «панівними» групами, як правило (саме завдяки своєму добровільному чи вимушеному відходові з політичне впливових позицій), прагнуть зосередити свої зусилля на підприємницькій діяльності, оскільки тут їх найбільш обдаровані представники мають шанс задовольнити своє честолюбство, яке не знаходить належного застосування на державній службі. Так сталося з поляками в Росії і Пруссії, де вони, безумовно, залучалися до економічного прогресу — на відміну від Галичини, де вони панували: те ж саме діялося і з гугенотами у Франції за Людовика XIV, з нонконформістами і квакерами в Англії та — last not least— з євреями протягом двох тисячоліть.

Тобто політичне, громадське, релігійне пригноблення мотивує меншину до самореалізації в економічній площині. Українці протягом своєї історії не з чужих вуст знають, що таке пригноблення, але чому в нас цей чинник не спрацював?

Як на мене, українці - дуже цікавий феномен: ми маємо багато рис та схильність до підприємницької діяльності. Вміємо важко працювати, особливо по закордонах і на когось, а не в себе і на себе. Втішаємося певним рівнем, вище якого стрибнути ніяк не вміємо/не хочемо.

Блаженніший Любомир у своїй аудіокнизі так само порушує це питання:



Чому? Чого нам бракує? Як на це впливає наше християнство чи може навіть язичництво? Що можна змінити в собі і що міняють в собі бізнесмени-українці, щоб виправити «карму»? Друзі, Ваші ідеї?

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив