Третій янгол?

pry4ilok — 08.05.2010 Про два випадки з мотоциклістами я писала в цьому ЖЖ: не пам’ятаю, коли, досить давно. Перший мотоцикліст, власне, не встиг мене особливо злякати: щойно загальмував – як із боку залізниці з’явилися чоловік і жінка: везли на велосипеді, напевно, траву худобі... Другий, схожий на першого, виник перед поворотом на пряму дорогу до станції. Загальмував, сказав банальний комплімант... Тим часом з-за повороту виїхав їздовий на возі.

Я шалено люблю путівець між Переяславською і Хмельовиком. Кілометрів два з хвостиком. З одного боку – височенні явори , з іншого - поле, обрамлене лісосмугою: у мене багато фоток цієї дороги, в різних ракурсах, та в основному явори...

Іду до станції. Десь напівдорозі мене обганяє хлопець на мотоциклі, двічі озирається, але їде далі. За хвилину мене обганяє сусідка Наташа на велику, ну перекинулися словом, і вона поїхала – їй ще велик прилаштувати в людей. Тим часом мотоцикліст зупинився, став і не рухається. Ось його минула Наташа. Він стоїть. До прямої на станцію треба пройти частину дороги, на якій стоїть мотоцикліст, і частину дороги повз мур, що огороджує пристанційні склади з цементом, вугіллям, деревом... Я рушаю на поле і зрізую кут, щоб вийти зразу на пряму. Грунт м’який, я грузну, під ногами – ріденький ярий злак... Погоні не чую. Ага. Тоді мені було не смішно. Виходжу на шлях, аж тут і він під’їжджає, виймаю мобільник, сонце сліпить, наосліп тицяю якісь кнопки, хтось обзивається... Не знаю, друзі, кому я телефонувала. Якщо хтось чув у своїй слухавці сьогодні під вечір панічний голос, - вибачте: то була я... П.І. я все одно не могла б видзвонити: він залишився в селі, і в нього розряджений мобільник, а якщо точніше – час міняти акумулятори. Я пропонувала – телефон, але чоловік консерватор яких світ не бачив. Мотоцикліст зрівнявся зі мною і показує рукою на заднє сидіння. Киваю головою: ні... І продовжую кричати в трубку. Поруч був мур. А за муром гуділа якась техніка. Хлопець поволі рушив уперед. Я на ватних ногах – теж...

Зара вже навіть вагаюся: може, хлопчик просто хотів тьотю до станції підвезти?

Та все ж: може, три – і досить?

...Гаразд, я параноїчка: але ці історії гостро нагадали мені кагебе... Випадки схожі на поставлені. Ким? Хто дивиться й руки потирає? Я, правда,здогадуюся, хто б це міг бути... Але надто вже неймовірно. Життя прекрасне, так?

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив