Сам удома

Поїхала на 4 місяці, полишивши на мужчину немудрящі домашні
клопоти і кота. Хата удєлана так, шо мої очі кровоточать не від
дводенного недосипу, а вигляду раковини, сантехніки, плити...
4 місяці людина харчувалась розчинними супчіками з пакєта і
киселем, маючи забиту мясом морозилку. Ні картоплинки вдома, ні
морквинки, зато чіпси єсть)) І пиво.
Котик погладшав на півтора кіло і став... серйозним мужчиною, а не
пустотливою тваринкою. Мабуть, холостякування далося взнаки )).
Вдома я зустріла ОСОБИСТІСТЬ, а не кота Ваську. ХЗ, як пояснити. Не
вичуханий з весняної ліньки, з пазурами-шаблями, з лупою (зроду не
було!), сам ліз під гребінець і когтеріз.
Вдома ад і піздєц, не розібрані ще з переїзду речі (а переїзд був у
березні, на хвилинку). Вантажники пакували речі просто у простині й
отак жужмом складали. Постіль у чорних плямах. Він цим діванчік
застелив і на тому спав...
В холодильнику вмерло чотиримісячне сало, яке ще я купувала,
вершкове масло стало кольору чеддера, половина продуктів
протермінована й смердить. Кожен сантиметр цього занехаяного дому
верещить "помий мене!"
Капець, відчуваю себе маленьким гераклом у Авгієвих стайнях, й ми
тут тільки вдвох - я і гавніщє.
АЛЕ. Прохававши на власному досвіді, яка важка, необхідна але
невдячна домашня робота, весь день питав шо помогти і помагав, без
звичних стогонів й ниття. Ніхто вже не вередує "Того не їм, сього
не буду". Залітає ВСЕ, як діти в школу, любо-дорого. Дивиться на
гаряче їдло, як первісна людина на вогонь
|
</> |