САЛОВСКИЙ НЕПОСВЯЩЕННЫЙ СВЯЩЕННИК

a_avvakum — 23.01.2023

Как, ото, у Лескова есть повесть «Некрещенный поп», так и у нас на Полтавщине в селе Саловка, Кременчугского района, служил нерукоположенный батюшка. Благодать его священства была, просто природной іскрой от Бога, которая ему была дана прирожденно. Священник, которого никто никогда не рукополагал.
Когда на Полтавщине при Хрущеве жёстко, подобно урагану прокатился атеистический эксперимент по массовому закрытию храмов и из 348 приходов остались лишь 52. Церковь в Саловке была снята с регистрации(в Крюкове в жертвеннике лежал целый рулон антиминсов с закрытых храмов), священник уехал, а местный псаломщик остался, местные певчие тоже остались. Ну, а жизнь продолжается. Так селяне ему сказали: вы псаломщик, знаєте святе дєло, одівайтесь в ризы и служіть нам похорона! Итак, в Саловке, строящемся городке Комсомольске и окружных селах: Озерах, Комендантовке, Григоро-Бригадировке, Келиберде, Редутах, Кобелячке служил он до самой своей смерти. Также он ходил по хатам служил молебны, исповедовал и причащал Дарами с дарохранительницы с закрытой и разобранной церкви, которая стояла у него в доме в святом углу и пред которой горела неугасимая лампада. Он знал много псальм, духовных кантов и на поминках с бабами пел, рассеивая сумрак бытия, обладая от природы прекрасным голосом. Он, как рассказывали односельчане, был духовно силен и опытен, благоразумен и мудр, высокодуховен и рассудителен, к нему шли за советом и духовной помощью люди… Нигде, ни в каких епархиальных бумагах, он никогда не был и не будет упомянут. Он совершил дело своего священнослужения и ушел. Священник Бога Всевышнего во век, по чину Мелхиседекову…
Он почил в 1982 году, когда я уже служил в Кременчуге диаконом. Посему очень хорошо помню тот похорон. Благочинный отец Василий Василенко не поехал, нас послал.
Ну, собрались мы, поехали с отцом Александром Лябогой его хоронить. Приехали, он лежал уже облаченный селянами в ризы, с кадильницей, в полинялой потертой давней камилавке, только лицо было открытое. Ну, не знали сельчане. Отец Александр взял и положил на лицо белый платочек, сказав, что так положено. Помню, еще в процессии на кладбище несли хоругви, привезенные из Келеберды, с закрытой церкви, которые хранились в домах верующих…
PS. Харизме священства, нельзя научить ни в семинарии, ни в универе, в принципе - нигде. Высота духовного сознания, она прирожденна. Ее невозможно передать даже через законную хиротонию. Сегодня мы воочию наблюдаем множество правильно рукоположенных, но утлых, слабых, духовно немощненьких, едва мерцательно стоящих на духовных ногах представителей духовенства. Харизма священства это дар от Бога, от природы - или дано человеку, или не дано. Самое печальное, что современное семинарское образование в лучшем случае годится для научения теоретическим и механическим основам «рукомесла».

https://www.facebook.com/viavakum/posts/pfbid02oqFbSxu51LviQnqk6gE7qy2NwF7evSEsp4wmWTQnfSMiXKEjXDhbFQwP5eXfnc7rl

Отець Кирило Говорун актуалізував цікаву тему... Під час нещодавної зустрічі між вірянами та духовенством ПЦУ та УПЦ, звичайно ж, повстало питання про хіротонії в ПЦУ. Моя коротка відповідь така:
1. Вселенський Патріархат діяв за ікономією, визнаючи насправді проблемні хіротонії в УПЦ КП та УАПЦ. РПЦ та УПЦ МП натомість застосувала абсолютну акрівію, не визнаючи цих хіротоній. Але ще більш абсолютно вони застосовують подвійні стандарти, бо ж, наприклад, ігнорують позбавлення Александрійським Патріархатом сану митрополита Леоніда Горбачова. Те, що синод РПЦ зухвало відкинув цей канонічний акт давньої і авторитетної Церкви, а УПЦ пасивно підтримала таке рішення, демонструє, що їх вибірковість у застосуванні канонів має політичне, а не церковно-богословське підґрунтя.
2. Поставлення на єпископа та клірика історично складалося з трьох елементів: обрання, покладення рук та рецепція. В давній церкві більш важливими вважалися перший і третій пункти, тоді як другий інколи взагалі опускався. Хіротоніям в УПЦ КП та УАПЦ бракувало третього пункту, тобто рецепції, яку і здійснив Вселенський патріархат, а його підтримали інші (хоча поки не всі) Церкви. До речі, таким самим актом рецепції Московський патріархат колись легалізував хіротонії єпископів та кліриків РПЦЗ. Результатом стала відсутність необхідності їх перерукопокладення.
Коли говорять, що єпископів ПЦУ треба було десь таємно перерукопокласти, то не розуміють суті поставлення у сан. Хіротонія без наявності попереднього обрання, а також участі народу, який підтверджує вибір виголосом "аксіос" - це магія. У самій по собі таємній хіротонії не має жодного богословського чи канонічного сенсу, а за стандартами давньої Церкви вона взагалі була б недійсною.
Посилання на відео у першому коментарі до цього допису… https://youtu.be/YLa8jh9I0gg
Під час нещодавної зустрічі між вірянами та духовенством ПЦУ та УПЦ, звичайно ж, повстало питання про хіротонії в ПЦУ. Моя коротка відповідь така:
1. Вселенський Патріархат діяв за ікономією, визнаючи насправді проблемні хіротонії в УПЦ КП та УАПЦ. РПЦ та УПЦ МП натомість застосувала абсолютну акрівію, не визнаючи цих хіротоній. Але ще більш абсолютно вони застосовують подвійні стандарти, бо ж, наприклад, ігнорують позбавлення Александрійським Патріархатом сану митрополита Леоніда Горбачова. Те, що синод РПЦ зухвало відкинув цей канонічний акт давньої і авторитетної Церкви, а УПЦ пасивно підтримала таке рішення, демонструє, що їх вибірковість у застосуванні канонів має політичне, а не церковно-богословське підґрунтя.
2. Поставлення на єпископа та клірика історично складалося з трьох елементів: обрання, покладення рук та рецепція. В давній церкві більш важливими вважалися перший і третій пункти, тоді як другий інколи взагалі опускався. Хіротоніям в УПЦ КП та УАПЦ бракувало третього пункту, тобто рецепції, яку і здійснив Вселенський патріархат, а його підтримали інші (хоча поки не всі) Церкви. До речі, таким самим актом рецепції Московський патріархат колись легалізував хіротонії єпископів та кліриків РПЦЗ. Результатом стала відсутність необхідності їх перерукопокладення.
Коли говорять, що єпископів ПЦУ треба було десь таємно перерукопокласти, то не розуміють суті поставлення у сан. Хіротонія без наявності попереднього обрання, а також участі народу, який підтверджує вибір виголосом "аксіос" - це магія. У самій по собі таємній хіротонії не має жодного богословського чи канонічного сенсу, а за стандартами давньої Церкви вона взагалі була б недійсною.
Посилання на відео у першому коментарі до цього допису… https://youtu.be/YLa8jh9I0gg

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Архив