Рік мовчання. Сповідь. Про що не жалію.

marlena.hiblogger.net — 17.05.2010

Я мовчала рік. Це не так багато у 20 років. Це просто занадто багато.

Перестала писати. Не вдаю з себе таланта поетеси-письменника-есеїста, я просто перестала складати думки докупи у бажаному напрямі.

Я в один момент зрадила всі свої принципи, ідеали, цілі. Ні на мить не жалію. Бо краще мати такий досвід зараз, ніж пізніше.

Відмовилась від навчання за кордоном. Точніше, відклала його на "невизначене потім". Тепер, при наявності грошей і бажання буду виправляти, мені більше ніщо не завадить. 

Сховала бєрци і кеди в найпотаємніші кутки шафи. Тепер дістаю і стаю собою. Не виглядаю завжди як першокласна гламурна дєвочка???? Так ж зустрічають не по одягу. Шкода, що це було головним для тебе. Не те ти цінив.

Нарешті з полегшенням позривала всі непотрібні фото. Їх ніколи не оцінювали. За останній рік у мене лічені нормальні фотки. 

За останній місяць я познайомилась з більшою кількістю людей, ніж за цілий попередній рік. І щаслива. Бо маю те, чого не вистачало. Бо мене розуміють. Цінять. Поважають. Може, мені то просто так здається. Краще жити такими ілюзіями, ніж взагалі без майбутнього. Його в мене не було. Я його сама поховала і казала, що так правильно. Пройшло.

Як казала Мася (умний чілавєк, однако!) я помолодшала. Я перестала грати роль, у яку сама сліпо повірила. Вдихнула на повні груди чистого повітря, інший запах, від якого запаморочилося у голові і стало так солодко десь по низу живота. І мене розриває від невимовної ніжності...

І хай я п"ю зара вино наодинці з собою. З музикою, зі спогадами недавніх часів, з емоціями, банальними, але такими дорогими... Скільки виявилось планів, скільки свободи... Друзі в один голос кричать одне "Лєна повернулась!". 

Лєна справді повернулась. Лєна стала самою собою. Серйозно-дурною і легкважно-відповідальною, егоїстично-люблячою і самодостатньо-відвертою. Поклонятись треба тим, хто цього заслуговує. Підкорятись набагато сильнішим за саму себе. Кого не влаштовує - знаєте де вихід. Ти не знав - я показала. Холодно і впевнено. І як не було неприємно - не жалію. Бо минулому - місце в минулому. Повертаються до такого тільки дурні. Все було. Хай залишиться там. Нудну книжу треба закрити, нецікаве кіно - вимкнути, дописану і перекреслену сторінку - перегорнути.

Боже, яка ж я зараз невиправдано-невимовно щаслива...

Оставить комментарий

Популярные посты:

constantinus

Как выбрать надежного партнера для сопровождения 1С?

vladimirdar

Никольская трапезная церковь в Лавре

foto_history

Первый накопитель на жестких магнитных дисках. Вес ок. 1000 кг, объем 5

gelio

All You Need Is Love!

30_day_photo

День 12. Февраль. Достать чернил и плакать!

rivka381

Влад Лисовец. Парикмахер, стилист.

colonelcassad

Видео для будущих поколений

id77

Президенты США на ретрофото

kwakin_misha

Про отношение к резолюции Генеральной ассамблеи ООН "О геноциде в Сребренице"

• Архив