Refugee camp

stroberynka — 05.11.2010 В таборі в підніжжі Мерапі була в понеділок, вівторок і сьогодні, тому й не давалася чути (перепрошую, що змусила декотрих хвилюватися), так що цілком освоїлася і вже почувалася як вдома. Як і люди, що живуть там уже майже два тижні. У таборі щонайменше дві тисячі людей: старі, жінки і діти. Дорослих чоловіків приймає інший табір, із меншим забезпеченням, а відповідно - й гіршими умовами. Але вдень багато із них все одно відвідують своїх дружин і дітей. На допомогу реагують по-різному:  деякі із апатією, а інші взагалі агресивно. Але в загальному люди дякують, за найменшу дрібницю, що для них робиш. А ще майже не панікують, говорять про свої хатки, ніби вони досі цілі, і худобу, ніби вона досі жива. Надіються, намагаються жити звичайним життям, навіть коли сплять на тоненьких матрацах по декілька сотень у кожному приміщенні чи тенті.














В більшості допомагала із роздачею їжі, засобів гігієни, коциків (бо хоча й вічне літо, але через дощі і гористу місцевість вночі таки прохолодно). А ще бавилася із дітьми - тут навіть мови знати не треба, бо, на відміну від дорослих, розуміють абсолютно все, не важливо якою говориш: індонезійською, англійською чи українською.










Щоб не знудитися наніц, бо часом таки робити не було що, шукала собі спілкування із жителями табору. Товариш-місцевий перекладав із яванської, та й взагалі всюди мене супроподжував, бо люди до білих ставляться щонайменше із осторогою. Так що моєю головною розвагою стали розмови із бабусями.
Навіть у яванських бабусь є та універсальна сільська мудрість, досвід і наївність водночас, розважання, коли дивляться на молодих і сум за молодістю. Одна, моя улюблена, бабуся Мартівіано, розповідала, як за шістдесят п"ять років пережила п"ять вивержень вулкану і щоразу все закінчувалося добре. А цього року в першу ж ніч загинуло її п"ять корів і сусід Мба Маріджан - шаман-охоронець гори. Вважає, що то вулкан так лютує, бо охоронець зрадив традиції, почав спілкуватися з медіями і приймати дорогі подарунки від туристів.








А знуджені військові, розважалися тим, що фотографували мене собі на мобільний чи ще якось намагалися привернути до себе увагу. Ну й нехай...

Оставить комментарий

Популярные посты:

• Ранее
• Архив